"Ти знаєш, так хочеться жити"... Відома пісня стала пророчою для нашого земляка, заступника начальника 3-ї роти спецпідрозділу «Луганськ-1» Леоніда Овдіюка, який 20 травня потрапив на ворожу міну. За життя бійця боролися медики Сєвєродонецька, Харкова та Києва, оскільки поранення були вкрай важкими, а стан Леоніда – критичним. Нині ж є перші гарні новини – серце чоловіка витримало численні операції, він вийшов з коми, має пам'ять, є позитивна динаміка для одужання, хоч стан досі лишається важким. Але Господь милостивий, а Леонід – боєць, сили його організму справляють враження навіть на лікарів.
Не зрадив країну, не зрадив народ – мене так виховали батьки
Леонід, познайомившись з майбутньою дружиною Анею, невдовзі одружився. Молода сім’я, поживши деякий час в Нетішині та Рівному, прийняла рішення перебратися на Луганщину. Там, у селищі Металіст, вони побудували власний будинок. Старалися з усіх сил облаштувати сімейне обійстя: робили ремонти, купували меблі, обробляли ділянку, поставили спортивну перекладину для Льоні та для народженого на Луганщині маленького Діми. Льоня працював у міліції, щовечора займався спортивною підготовкою. Робочі будні та сімейні клопоти раптово перервала війна…
Більше половини співробітників міліції райвідділку прийняли рішення стати на бік окупанта. Меншість, а з ними і Леонід, – сумлінно виконувати присягу дану народу України.
Цьогоріч, за пів року до нещастя, в інтерв’ю для фонду «Повернись живим» Леонід розповідав: «У нас у райвідділі було близько 150 людей, залишилося там більше половини. У 2014–2015 роках деякі намагалися вийти зі мною на зв'язок.
У 2015 році Льоня перейшов в особовий склад БПСПОП «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області. Разом із співробітниками служив без ротацій на лінії розмежування, забезпечуючи стабільне функціонування міст: Щастя, Станиця Луганська, Золоте, Кримське, Кряківка.
Селище Металіст лишилося під контролем окупантів, відповідно до власного навіть зруйнованого дому тепер неможливо повернутися, а для місцевої влади Льоня – персона нон грата. Довелося разом із сім’єю перебратися жити до Щастя.
За встановлений прапор мало не поплатився життям
У ЗМІ Льоня став відомим завдяки українському прапору, якого встановив на водонапірну вежу.
– Якось волонтери зі Львова передали нам великий прапор України. Пам’ятаю, було холодно, і я поліз чіпляти його на вишці біля пожежної частини в Щасті. Прапор великий, видно його здалеку. І в цей час почався обстріл.
Про це Леонід розповів в інтерв’ю для фонду «Повертайся живим».
Квіти для мами
Мама Людмила Овдіюк надзвичайно пишається своїм сином: «Він у мене сильний, дужий, жартівник, завжди на позитиві».
За 5 днів до нещастя в мами був День народження. Син підготував несподіваний подарунок.
– Зранку мені Льончик зателефонував, за ним і онуки, і Аня. Як тут опівдні стукіт в двері. Глянула у вічко, а там чоловік якийсь стоїть. Каже, що доставка квітів. Думаю, пожартував, чи що. Але відчиняю, а він мені вручає величезний букет квітів: гербер, хризантем, дзвоників, а в середині записка – «Мамі від дітей та онуків». Ці квіти стоять у мене досі, я навіть боюся їх викинути. Льончик, будучи за тисячі кілометрів, на війні, зробив доставку квітів у наш мирний Нетішин.
Важкий бій
На околицях фронтового села Трьохізбенка 20 травня троє бійців та комбат Сергій Губанов здійснювали вечірнє патрулювання. Раптом – вибух. Легендарний полковник поліції через важкі травми невдовзі помер у лікарні, Україна зазнала непоправної втрати. Пізніше в ЗМІ з’явиться інформація, що міна була закладена саме для Губанова – одного з найкращих командирів.
Льоня та інші бійці – важкопоранені. Льоня має важкі осколкові поранення, стан критичний. Спочатку Сєвєродонецьк, потім Харків, а далі Київ. Операції одну за другою роблять найкращі спеціалісти, але навіть за тиждень часу не дають жодних прогнозів, жодних надій. Весь час тримають бійця у несвідомому стані для недопущення больового шоку.
Дуже складна операція чекала на Льоню в Києві. Проблема лишалася з транспортуванням: гелікоптер планово чекали через декілька днів, а операцію потрібно було робити терміново. Тут не обійшлося без втручання Міністерства внутрішніх справ, яке взяло на себе і переліт, і допомогу в залученні найкращих спеціалістів до порятунку Леоніда.
Складна операція в Києві з видалення осколка пройшла успішно. Тепер Льоня більше в стані свідомості. Має позитивну динаміку. Про одужання мова ще не йде. Але головне, що наш захисник живий, спраглий до життя. Позаду лишилася шалена робота лікарів, попереду – довгий шлях лікування, біль, пошук внутрішніх сил для подальшої боротьби.
Щира подяка
Льоня мобілізував величезну кількість людей. За нього переживають та моляться рідні, друзі та навіть абсолютно незнайомі люди. Тому він повинен виправдати всі наші сподівання, швидше стати на ноги. Адже вдома його чекає двоє діток, жінка, мама, брат та всі близькі.
Родина Овдіюків, мама щиро вдячні всім людям за фінансову, моральну, побутову допомогу. Дякуємо вірянам всіх релігійних конфесій, які щиро молилися за одужання Леоніда. Нехай Господь Бог пошле кожному здоров’я та довголіття, щедро винагородить за добрі серця та небайдужість до чужої біди.
Дякуємо персонально міському голові Нетішина Олександру Супрунюку, депутату обласної ради Наталії Коваль, колегам, друзям, родині, журналістам, волонтерам, лікарям та всім, хто приєднався з допомогою для нашого Героя.
Спасибі харківській волонтерці Вікторії Мілютіні та депутатці Харківської міської ради Олені Горошко за допомогу.
Окрема вдячність першому міському голові та ексгубернатору Івану Васильовичу Гладуняку, який допомагав з транспортуванням нашого бійця від одного госпіталю до іншого, оперативно підключав всіх знайомих для негайного пошуку гелікоптера. Нехай сторицею повертаються Ваші добрі справи, Бог благословить на довгі літа.
– А найголовніша вдячність Господу Богу, який вберіг життя мого Льончика. Молимося до Всевишнього, щоб швидше підняв його на ноги, наповнив його дух, дарував Свою милість – каже мама Леоніда.
Підготувала Іванна Драган
