20 травня Нетішинська громада у скорботі та сльозах прощалася із захисником України — Романом Шатковським, який віддав своє життя за свободу та незалежність держави.
Роман Шатковський народився 12 червня 1989 року. Навчався у Нетішинській загальноосвітній школі №2, а після дев’ятого класу здобув фах електромонтера у місцевому професійному ліцеї.
Упродовж життя працював монтажником, електромонтажником, проходив військову службу за контрактом у зенітних ракетних військах Повітряних сил Збройних Сил України. Згодом був водієм-далекобійником, працював за кордоном, а також на Хмельницькій атомній електростанції — у транспортному цеху водієм вантажних автомобілів та слюсарем-ремонтником.
До лав Збройних Сил України Романа призвали 8 січня 2026 року. Військовий вишкіл він проходив у Польщі, після чого був направлений на службу на Дніпропетровщину.
Солдат, водій-електрик взводу радіорозвідки розвідувальної роти, Роман Шатковський загинув 13 травня у Синельниківському районі Дніпропетровської області. Під час виконання бойового завдання внаслідок удару ворожого безпілотника воїн отримав поранення, несумісне з життям.
Йому навіки залишилося 36 років…
20 травня воїна Романа Шатковського провели в останню земну дорогу. На площі перед виконавчим комітетом зібралися рідні, друзі, побратими, колеги та сотні небайдужих мешканців громади. За упокій душі полеглого захисника піднеслася щира спільна молитва.
Поряд з синьо-жовтим стягом України замайорів прапор Республіки Польща - як символ шани, підтримки і спільного болю за українським воїном.
Особливо зворушливими стали слова побратима Романа — добровольця з Польщі, який нині разом з українськими військовими боронить Україну від російської агресії. Він говорив про мужність загиблого воїна, про біль втрати та про незламність українського народу, який щодня виборює право жити на своїй землі.
Після прощання відбувся чин похорону у костелі Матері Божої Марії Ченстоховської.
Рідні згадують Романа як людину чесну, відповідальну й надзвичайно працьовиту. Він не любив багато говорити про службу, аби не хвилювати близьких, однак навіть у найскладніших умовах залишався надійним і врівноваженим. Побратими довіряли йому не лише техніку, а й власні банківські картки, знаючи, що він завжди вчинить по совісті.
Він мав золоті руки, добре знався на механіці, електриці та ремонті. А ще був люблячим сином, батьком, братом, людиною щирої душі та великого серця.
У глибокій скорботі залишилися мама Ванда, батько Петро, 11-річний син Максим, сестри Юлія та Яна, бабуся Владислава, тітка Людмила, хресні батьки Альона та Валентин.
Світла пам’ять і вічна шана Герою України Роману Шатковському.
