Затяжний карантин для бізнесу став апокаліпсисом. Не всі пережили. Грузинська пекарня «Сулі-Гулі» втрималася на плаву та зберегла колектив. Вдалося їм це не просто: продажі впали на 70%. У березні заклад працював лише на доставку. Та й це не врятувало. На місяць довелося зачинитися. Лише зараз «Сулі-Гулі» поступово повертається до життя. Та попри все колектив дивиться в майбутнє з оптимізмом.
Метаморфози «Сулі-Гулі»: вчителька художньої школи стала пекарем та підприємцем
«Сулі» й «Гулі» в перекладі з грузинської – «душа» і «серце». І хоч власники грузинської пекарні у Нетішині не грузини, але печуть таки з душею.
У залі 5 столиків, проте 70% клієнтів пекарні купують продукцію на виніс. На стіні напис грузинською – «Сила у єднанні».
Керує грузинською пекарнею «Сулі-Гулі» Ольга Горкун – приватний підприємець, адміністратор. Ще кілька років тому Ольга була вчителем художньої школи і виготовляла дивовижні ляльки. Чому відбулись такі метаморфози?
Виявляється, її землячка з узбережжя озера Світязь Світлана Арутунян, яка на той час вже відкрила грузинську пекарню у Луцьку, запропонувала Ользі започаткувати подібний заклад у Нетішині. Разом їм це вдалося.
Пекарні вже три роки. Відкрили заклад 28 травня на день народження Ольги Горкун. З тих пір святкують разом. Настільки зжилися, що волинянка стала схожою на грузинку. «Ти напевне з Грузії?», – часто запитують Ольгу і вітаються – «Ґамарджоба, ґенацвале!».
Жінка провела вже понад 200 майстер-класів з приготування грузинських страв. Грузини, які випадково опинилися на одному з них, кинулися танцювати лезгинку.
– «Сулі-Гулі» – це частинка Грузії в Нетішині, – каже Ольга.
Чоловік замовив три ранкові кави з доставкою о 6.45. Кому?
З перших днів відкриття у «Сулі» була своя щира душа. Тут не продають алкоголь, лише каву та безалкогольні напої. Сюди щодня приходить пані по запашний хліб шоті.
Буквально у перші дні роботи Ольгу Горкун терміново викликали у заклад. Її чекав чоловік, скроні якого вже посріблив час. Сказав, що виїжджає у термінове відрядження на три дні, а у них з дружиною сімейна традиція: він щоранку о пів на сьому готує їй каву. Це при тому, що пара у шлюбі прожила вже понад 30 років.
Ольгу настільки вразила історія, що вона погодилася виконати незвичне замовлення. Для цього щоранку вставала о шостій ранку, запускала кавомашину у пекарні і власноруч відвозила каву. З чоловіка взяли лише за три кави та три поїздки на таксі – на той час це 138 грн.
Під час карантину пекарня перейшла на доставку
Затяжний карантин став першим важким випробуванням за три роки роботи. Вистояти вдалося, лише скооперувавшись з колегами з Луцька.
— Оскільки ситуація склалася вкрай невтішна, почали думати, як залишити людям, що у нас працюють, можливість заробити, – розповідає Ольга Горкун. – На жаль, ми не могли працювати як продуктовий магазин, оскільки реалізовували продукцію власного виробництва, тож перейшли на доставку.
Графік роботи кухні скоротили з 9 до 19 год (раніше – з 9 до 21 год). Реалізовували лише продукцію, яка пройшла термообробку. Поверхні посилено дезінфікували, прибирали щогодини.
Домовилися із місцевою службою таксі, а точніше з конкретним таксистом, якому довіряли. І той щодня у рукавичках і респіраторі розвозив людям замовлення. Вартість доставки складала 30 грн. Проте коли клієнти замовляли на суму понад 150 грн – доставку оплачувала пекарня.
Найбільшим попитом під час карантину користувалися хачапурі з дріжджового, листкового тіста, зі шпинатом, по-аджарськи.
— Це фішка нашого закладу, найулюбленіша випічка нетішинців, – наголошує Ольга.
Звичайно, «Сулі-Гулі» і до карантину мали у своєму арсеналі послугу доставки. Та Ольга Горкун наводить для порівняння цифри:
— До карантину цю послугу, в середньому, замовляли п’ять разів на тиждень, після карантину – 700 разів на тиждень.
Проте доставка не надто рятувала заклад. У перший місяць карантину продажі «Сулі-Гулі» впали на 70%. Ситуація з кожним днем погіршувалася.
— Місто Нетішин закрили на карантин. Спочатку багатьох постачальників взагалі не пускали до міста. Не можна було замовити великої партії м’яса чи сиру, бо у постачальників не було потрібного обсягу продукції, – пригадує адміністраторка.
Місто закрили - і на місяць закрилась пекарня
У квітні було прийнято рішення взагалі закрити заклад.
— Нас дотиснули труднощі з поставками, люди стали менше замовляти, атмосфера пандемії позначилася на загальних настроях, – пояснила Ольга. Виняток зробили лише перед Великоднем: через інтернет приймали замовлення на паски та свою фірмову випічку, доставили перед святом і по всьому.
Грузинська пекарня «Сулі-Гулі» лише у травні повернулася до роботи. Почали працювати як магазин. Пускали у заклад по дві людини.
— У нас панорамні вікна, тому містяни самі моніторили ситуацію: не заходили, коли всередині було людно, – розповідає Ольга.
Всі столи поперевертали, щоб у відвідувачів не виникло бажання присісти. Підлогу розграфили червоною стрічкою, щоб нетішинці тримали дистанцію.
Найголовніше було – зберегти команду
У «Сулі-Гулі» працює шестеро людей та підприємець Ольга Горкун, яка виконує функції адміністратора. Вона універсальний гравець: може пекти, продавати, контролювати дезінфекцію та дотримання карантинних норм.
Найголовнішим завданням під час карантину було збереження команди "Сулі-Гулі". Двох прибиральниць на місяць довелось відправити у відпустку за власний рахунок. В інших співробітників зменшився обсяг роботи, кількість робочих годин, а відповідно – і зарплата.
– Ми вибудували їхню роботу таким чином, щоб кожен мав якесь навантаження, - пояснює адміністраторка.
Після послаблення карантину змушені були підняти ціни на 2-3 гривні
Хачапурі, кубдарі, самса, мепурі, шашлик, гвезелі і навіть суп-харчо. Окремі з цих назв журналісти “Нетішин.City” вперше почули у «Сулі-Гулі». Раніше у пекарні користувалися тістомісом, та з часом переконалися – тісто, вимішене руками, в рази смачніше і пухкіше. Середня вартість випічки нині складає 35-40 гривень.
— На період карантину ціну не збільшували, хоч продукти значно зросли в ціні. Ми трималися, скільки могли. Та після послаблення карантину були змушені підняти ціни на 2-3 гривні, – пояснює адміністратор.
Пекарня поступово повертається до життя. Та обсяги продаж поки що складають половину докарантинних. Добре, що орендодавець поставився до «Сулі-Гулі» лояльно і на час карантину знизив плату за приміщення.
— Люди досі бояться людей. Та згодом це мине. Кажуть, так, як до карантину, вже не буде. Звичайно, але буде краще», - Ольга Горкун з оптимізмом дивиться у майбутнє.
