Коли зникло бажання жити й радіти життю – варто йти до психолога.  Щоправда, він не зможе взяти аналіз крові, прослухати серцебиття чи виміряти вам тиск, але допоможе прожити біль, стрес, емоції. Навчить чути і розуміти власне тіло.

Оксана Артенюк вже рік працює психологом-волонтером у Центрі відновних практик для сімей учасників АТО, переселенців та тих, хто опинився у складних життєвих обставинах (вул. Набережна, 7а). Допомогу тут знайшли уже понад 60 нетішинців. Психологиня наголошує, в її роботі головне - довіра та конфіденційність.

Оксана Артенюк була педагогом, журналістом, держслужбовцем  і раптом крутий рестарт – психологиня…

- У 40 років важко було розпочати все спочатку, зрештою - вчитися?

Зважитися було важко, а ось вчитися -  кайфово. Я отримала таке задоволення від процесу навчання, що це неможливо передати.

Здається, завжди знала, ким хочу бути, але пробувала себе в різних професіях - вчителя, журналіста, держслужбовця. У психологію прийшла у доволі свідомому віці – майже 40 років. Закінчила Острозьку академію та паралельно - Київський гештальт університет. Згодом освоїла казкотерапію, роботу з метафоричними, асоціативними картами та ін. Зрештою, у роботі психолога навчання не закінчується ніколи.

До психологині звертаються жертви домашнього насилля - чоловіки й жінки

- Ви вже рік, з часу відкриття, працюєте психологом-волонтером у Центрі відновних практик. З якими проблемами до вас звертаються нетішинці?

- За цей рік до мене вже звернулося понад 60 нетішинців. Приходять жертви домашнього насильства – жінки й чоловіки. Приходять люди з панічними атаками, тривожними розладами, депресіями, апатіями. Звертаються члени сімей атовців, як правило,  - їхні дорослі діти. Самих атовців не було, хоча двері для них відчинені завжди.

У психологічний стан нетішинців вніс свою лепту і карантин. Багато хто відчув тривогу: як пристосуватися, як організувати життя, як пережити цей час.

- З якими психологічними проблемами все ж звертаються найчастіше?

- Чимало нетішинців, як для такого маленького  міста, звертається саме з панічними атаками. Вони можуть виникати на фоні стресу – смерті близької людини, розлучення, або накопичуватися роками. Варто пояснити, що панічна атака проявляється тілесно – це підвищене серцебиття, брак повітря, задишка, не здатність раціонально мислити. Лікується медикаментами та психологотерапією.

Під час відкриття Центру відновних практик. Під час відкриття Центру відновних практик.

- Для багатьох українців депресія – це вигадка, дурощі, лінощі, а на заході – це серйозна хвороба, іноді навіть зі смертельним фіналом.

- Депресія – це стан, коли людина без видимих зовнішніх причин тривалий час почувається погано, не може радіти життю. Для чого ми прийшли в цей світ? Для того, щоб бути щасливими.  І точно не для того, щоб страждати, мучитися і наприкінці життя, озирнувшись, не зрозуміти, для чого жили.

В депресії людина не здатна радіти. Вона увесь час живе, ніби в темній кімнаті. Ніби живе, а радості немає.

- Якщо продовжувати тему, здається, у нас, українців, страждання закладені генетично. Багатостраждальний народ…

- Так і є. Навіть в українській літературі про щастя написано мало, майже кожна історія закінчується трагедією. У боротьбі ми отримуємо емоції, а коли здобуваємо те, за що боролися, не знаємо, що з ним робити. Здається, у генетичному коді нації записані страждання. Але треба дозволити собі бути щасливими.

- Цікаво, що до вас, як до психолога, йдуть чоловіки – жертви домашнього насилля.

- У нас як прийнято? Жінка - жертва, жінка - слабка. А жінка може бути й неабияким тираном.  Кожен випадок – це індивідуальна історія. І чоловіки, і жінки – це, перш за все, люди. Закінчення стосунків – для кожного це маленька смерть.

І в чоловіків є почуття. І, виявляється, хлопчикам теж можна плакати.

Вчасно звернувшись до психолога, можна запобігти тілесній хворобі?

- Як зрозуміти, що потрібно звернутися  до психолога?

- Коли повсякденне життя стає нестерпним – потрібно йти до психолога. Доводити себе до депресії, а в нас найчастіше так і трапляється, не варто.

За час роботи зіштовхнулася з проблемою, що у багатьох людей немає доступу до власних почуттів. Нібито почуття – це щось неважливе. Мовляв,  для повноти життя достатньо раціонально мислити. Приходить людина: все в житті нормально, а почувається погано. Чому так? Логічно вона не може пояснити свій стан. Тоді ми починаємо шукати доступу до почуттів. Лише в почуттях є енергія. Зважте, щоб біль минув – до нього треба торкнутися, його потрібно пережити, а це страшно.

Дозвольте собі відчувати, бо почуття – це життя.

- Спілкуючись з людиною, яка прийшла за допомогою, на що, в першу чергу, звертаєте увагу?

- Уявіть, коли приходить людина (не дуже люблю слово клієнт), говорить вона, і «говорить» її тіло. Часто поза, жести скажуть більше, ніж слова.

Тіло – це такий інструмент, який не здатен обманути. Воно завжди «скаже» правду. Спостерігаю, що відбувається з руками, ногами, обличчям. На яких фразах людина затискається, на яких розслабляється. Дивлюся в очі. Разом з тим, коли людина склала руки на грудях - це зовсім не означає, що вона закрилася. Може, їй так просто зручно. Я не оцінюю, не засуджую і приймаю те, що є.

- Кажуть, усі наші хвороби зароджуються в мозку. Можна запобігти тілесній хворобі, вчасно звернувшись до психолога?

- Я не прихильниця теорії, що всі хвороби – це психосоматика (зв'язок між психікою й тілом). Як казав Фройд, іноді сигара – це просто сигара. І коли людина застудилася, то значить була легко одягненою. Але буває, що тіло підказує людині про можливі збої. Забагато переживаєш, думаєш, аналізуєш – болітиме голова. Не можеш «переварити» ситуацію – заболить живіт.

Найбільше щасливих людей серед молодих нетішинців

- Психологи – люди спостережливі. Серед нетішинців, з якими щодня зіштовхуєтеся на вулиці, переважають щасливі чи нещасні люди?

- Складно вирахувати. Але найбільше щасливих людей серед молодих нетішинців. Їх відразу видно, у них сяють очі. На жаль, чимало серед нас і людей з потухлими очима.

Помітно й не психологу: щаслива людина розслаблена і всередині у неї мир та гармонія. Нещасна - напружена, сповнена тривоги: стиснуті руки, губи, напружене обличчя, насторожений погляд.

- Під час розмови ми вже зрозуміли, що психолог переживає  емоції людини, що звернулася за допомогою. А як відновлює свій енергетичний запас психологиня Оксана Артенюк?

- Дійсно, щоб допомогти людині, потрібно пройти з нею частину її шляху. А щасливі до психологів не приходять. ВІдновлююся під час танців. Три роки ходжу на денс мікс у Палац культури. Релаксую під час читання книг та переглядів глибоких фільмів. Серед моїх улюблених фільмів - «Форест Гамп» та «Майстер і Маргарита». Серед останніх книг, які стали для мене відкриттям, - «Атлант розправив плечі» Айн Ренд. До речі, часто підбираю і своїм клієнтам фільми, під час перегляду яких вони можуть побачити себе і свою проблему з боку.

Крім того, майже два роки тому моє тіло «сказало», що я не хочу м’яса та риби. Одного ранку я просто прокинулася і зрозуміла це. Стала вегетаріанкою. Схудла, з’явилося багато сил та енергії. 

- Що побажаєте нетішинцям?

- Спробуйте почути себе. Іноді корисно підійти до дзеркала, подивитися собі в очі, зазирнути в душу і зрозуміти: «хто я» і «що я». Зрештою, чи щасливий(ва) я?

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися