8 листопада Нетішинська громада віддала шану 30-річному захиснику Михайлу Толстяку - розвіднику-оператору штурмового батальйону. Герой майже все життя присвятив футболу: був як гравцем, так і тренером. А коли розпочалася повномасштабна війна, змінив спортивну форму на військову… Ім’я Михайла Толстяка тепер назавжди увійде до списку спортсменів, які віддали своє життя за свободу України.
Михайло Толстяк народився в Нетішині. З дитячих років був активним та цілеспрямованим. Навчався у школі №2, а після 7-го класу продовжив навчання у Львівському фаховому училищі фізичної культури. Потім здобув вищу освіту у Кременецькому інституті за спеціальністю «Біологія та фізичне виховання».
З дитинства захоплювався футболом. Пройшов шлях від вихованця Нетішинської КДЮСШ до професійного гравця. У юнацькому віці виступав за львівські «Карпати», пізніше — за нетішинський «Енергетик», кременецький «Буревісник», ірпінську «Ютландію» та кілька польських клубів — Blekitni II, Drawa Drawsko, Vineta Wolin, Mewa Resko, Gryf Kamien. Після повернення в Україну у 2021 році працював тренером у футбольному клубі «Новатор» у Хмельницькому, а пізніше — у Києві.
У свої 18 років Михайло був активним учасником Революції гідності. А 7 серпня 2024 року добровільно мобілізувався і став на захист України. Пройшовши війський вишкіл, боронив країну у складі легендарної 3-ї штурмової бригади. Михайло служив розвідником-оператором штурмового батальйону, проявляючи мужність і відданість своїй країні до останнього подиху. Брав участь у боях на Харківщині та Луганщині.
У жовтні військовий приїжджав у відпустку додому. Заручився з коханою Аліною. Разом планували весілля навесні. Михайло мріяв про сім’ю, дітей та спокійне життя. 13 жовтня відпустка закінчилася, і він повернувся на фронт. Герой загинув 29 жовтня 2025 року під час бойового завдання поблизу села Греківка на Луганщині.
У Михайла залишилися мама Ольга, брати Дмитро, Олександр, Сергій з сім’єю, сестра Ольга з сім’єю, наречена Аліна зі своєю родиною, хресна Марія, двоюрідні сестра Юлія та брат Максим.
Рідні, побратими та всі, хто знав Михайла, згадують його як веселого, світлого, доброго і мужнього чоловіка, працьовитого, цілеспрямованого, принципового та безкомпромісного.
З теплом і болем відгукуються про нього й колеги та вихованці:
"Він був не просто тренером – він був наставником, другом і прикладом для багатьох дітей, яких навчив вірити у себе, боротися до кінця та ніколи не здаватися. Його серце билося любов’ю до футболу та України. У найважчий час він став на захист Батьківщини – і віддав за неї своє життя. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні".
У суботу, 8 листопада, воїн повернувся додому на щиті, щоб знайти вічний спокій на рідній землі. Нетішинська громада, стоячи на колінах, зі сльозами на очах, квітами та національною символікою провела Героя в останню путь.
Віддати шану Герою та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, Хмельницької АЕС, близькі, друзі, колеги, знайомі, бойові побратими, небайдужі містяни.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України та Української греко-католицької церкви.
Чин похорону відбувся у церкві святого Івана Богослова УГКЦ.
Поховали Героя на місцевому цвинтарі за християнськими звичаями та з належними військовими почестями.
Ім’я Михайла Толстяка тепер назавжди увійде до списку спортсменів, які віддали своє життя за свободу України.
Вічна слава і шана Герою!
Немає у світі сили, яка б могла затамувати невгамовний біль рідних. Щирі вам співчуття...
