Сумна звістка знову сколихнула Нетішинську громаду. Через підступну хворобу пішов із життя військовослужбовець Михайло Лукащук. 11 березня містяни віддали останню шану захиснику.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Михайло Лукашук вступив до добровольчого формування Нетішинської тергромади. Згодом поповнив лави ЗСУ. Головний сержант військової частини А 4667 Михайло Лукащук мужньо боровся з ворогом у найгарячіших точках на сході нашої країни: у Бахмуті, Костянтинівці, Дружківці… Але підступна хвороба вкоротила життя воїна. 9 березня захисник помер у Нетішинській лікарні. Тепер йому назавжди 53.
11 березня Нетішинська громада провела в останню земну дорогу воїна Михайла Лукащука, який віддав своє життя за мирне небо над Україною. У скорботі - дружина, донька, брати та вся родина. Попрощатися з Героєм та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, близькі, друзі, колеги, знайомі.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Михайло, маючи мужнє серце, певний досвід з часів строкової служби, долучився до святої справи – став на захист рідної землі, своєї родини, всього українського народу. Війна не здолала бійця, страшна хвороба забрала чоловіка в родини, батька - у доньки… Це незбагненна втрата. У цій біді ми маємо бути пліч-о-пліч. Висловлюю слова вдячності та великої поваги родині загиблого воїна. Вічна пам'ять, честь і слава Герою. Слава Героям України, Слава Україні», - від імені громади співчуття родині висловив заступник міського голови Василь Мисько.
До громади звернувся отець Василь, настоятель Свято-Дмитрівської церкви:
«Я собі розмірковував: було б добре нам загородитися від московської орди якоюсь неприступною стіною назавжди, щоб навіть не знати, що там робиться. Такою живою стіною сьогодні є наші воїни-захисники, які першими брати на себе кулі, найжорстокіші удари, дивляться смерті у вічі… Ця стіна складається з дрібних цеглин та каменів. Кожен з нас повинен подумати: «А чи поклав я туди свій камінь, чи допоміг я народові і воїнам збудувати цю стіну, щоб наблизити нашу перемогу?». Важливими є кожна наша копійка, кожен наш вчинок… Знаю, що наша громада допомагає армії та нашим захисникам, як тільки може. Закликаю вас не опускати руки і продовжувати споруджувати цю стіну та наближати нашу перемогу».
Священнослужителі провели чин похорону в Соборі архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ.
Поховали Героя з усіма військовими почестями у селі Мʼякоти на Шепетівщині.
Висловлюємо глибокі та щирі співчуття з приводу тяжкої втрати рідним, близьким, друзям та побратимам Героя, хоча жодними словами не втамувати горя…
Занадто дорогою ціною - власними життями - платять захисники за спокійний сон кожного з нас, залишаючи по собі пекучий біль втрати та найсвітліший спомин.
Вічна пам’ять і слава українському Воїну! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!
