Ми не можемо стати повноцінною нацією, якщо не будемо берегти пам'ять. Щороку, у четверту суботу листопада, нетішинці збираються біля пам’ятника жертвам Голодомору та політичних репресій, аби помолитися за спокій душ мільйонів співвітчизників, закатованих штучними голодоморами. З лампадками та квітами нетішинська громада прийшла вшанувати пам'ять жертв голодоморів і сьогодні, 25 листопада.
У 1932-1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти українського народу. Внаслідок організації масового штучного голоду Україна втратила мільйони життів.
Достеменна цифра померлих від голодоморів в Україні невідома. Від 3 до 7 мільйонів, а то й більше.
Донедавна ми вважали, що на нашій території голоду не було. Мовляв, у прикордонному селі допустити цього не могли. Проте знайдені в архівах документи свідчать про зворотне. До Національної Книги Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років занесені 66 імен та прізвищ мешканців Нетішина та Солов’я, померлих внаслідок голоду. На жаль, прізвищ жителів Старого Кривина у книзі немає, проте зі спогадів очевидців відомо, що такі випадки були.
У 2006 році Законом України Голодомор 1932-1933 років визнаний геноцидом українського народу. Визнали Голодомор 1032-1933 років в Україні актом геноциду й 28 держав.
З такої історичної довідки 25 листопада розпочала меморіальний захід біля пам’ятника жертвам Голодомору та політичних репресій директор Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк.
Нетішинці разом з усією Україною та цивілізованим світом хвилиною мовчання вшанували пам’ять мільйонів жертв Голодомору.
Перед присутніми виступили міський голова Олександр Супрунюк та отець Василь, настоятель Свято-Дмитрівської церкви.
Панахиду за мільйонами вбитих голодом українців відслужили священники Православної церкви України - отець Василь, настоятель Свято-Дмитрівської церкви (с. Старий Кривин), отець Олег, настоятель Собору Ікони Божої Матері "Неопалима Купина", отець Богдан, настоятель Свято-Параскевської церкви; отець Павло, настоятель костелу Матері Божої Ченстоховської Римо-католицької церкви. Очолив панахиду архімандрит Владислав, настоятель Собору святого архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ.
У пам’ять про заморених голодом українців нетішинці запалили лампадки, поклали квіти з національною символікою до пам'ятника жертвам голодоморів.
Засяяли свічки пам’яті й на підвіконнях – на знак пам’яті про жертв великого голоду і терору. А ще – як символ незламності і того, що світло перемагає й розсіює морок попри все.
Знищити українців фізично й духовно, стерти історичну пам’ять та національну ідентичність, викорінити культурну самобутність і відібрати право на майбутнє рашисти намагаються століттями.
Московити вивозили зерно українських селян у XX столітті, а їхні нащадки випалюють поля з українським збіжжям і викрадають його фурами та баржами у XXI столітті.
Українців морили голодом та розстрілювали за сталінського режиму, так само знищують, катують на окупованих територіях і за путінського у наші дні.
Тож сьогодні, як ніколи, ми мусимо бути разом, плечем до плеча, підтримуючи наших захисників та один одного.
Ми пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо. Слава Україні!
