Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнувся нашої громади. На щиті повернувся додому захисник Дмитро Гузовський. 24 липня рідні, священнослужителі, побратими, друзі, сотні мешканців громади спільно молилися за душу невинно убитого загарбниками Героя, який віддав найдорожче — своє молоде життя за кожного з нас. Воїну було лише 36.
Дмитро Гузовський – випускник Нетішинського ліцею №1. Вищу освіту здобув у Львівській комерційній академії. Закінчив товарознавчо - комерційний факультет. І залишився жити у місті Лева. Працював керівником відділу у магазині «Метро».
На фронт пішов наприкінці минулого року. Дмитро був солдатом протитанкового відділення взводу вогневої підтримки аеромобільного батальйону.
13 червня військовослужбовець Дмитро Гузовський загинув під час виконання бойового завдання біля Білогорівки Сєвєродонецького району, що на Луганщині. Захиснику було лише 36.
Без найріднішої людини, надійного чоловічого плеча залишилися мати, батько, сестра, дружина та 5-річний синочок Владиславчик, який продовжує чекати тата-Героя у відпустку.
24 липня Дмитро повернувся додому, до рідного міста – назавжди, щоб Героєм поповнити небесне воїнство. На площі перед адмінбудівлею виконкому відбулося багатолюдне прощання із захисником. Рідні, близькі, друзі, священнослужителі різних конфесій, побратими, сотні мешканців громади прийшли провести в останню земну дорогу мужнього захисника і подякувати за мир, який допоки міг, зберігав для кожного з нас.
«У святому письмі сказано, що найбільша любов – коли людина віддає своє життя. Бо життя – це найцінніше, що у нас є. Наші воїни віддають найцінніше, що мають. Вони – воїни світла», - наголосив у своєму зверненні до громади отець Павло, настоятель римо-католицького костелу Матері Божої Ченстоховської.
Від імені громади співчуття родині загиблого висловив міський голова Олександр Супрунюк: «На жаль, ціною життів наших воїнів ми наближаємо нашу перемогу. У нас немає іншого вибору… Хлопці й дівчата віддають свої життя за те, щоб ми могли тут жити, працювати, народжувати й виховувати дітей, щоб ця орда не пішла далі, не знищила нас усіх, нашу націю… Серед них й Дмитро Гузовський. На жаль, він - 38-й загиблий від початку війни, з 2014 року... Висловлюю щирі співчуття для рідних і близьких Героя, який віддав життя нас, за нашу громаду, за Україну. Ми повинні завжди пам’ятати про його подвиг. Пам’ятаємо і робимо все для перемоги. Слава Україні».
Після прощання жалобна процесія з квітами, прапорами, національною символікою та духовим оркестром попрямувала центральними вулицями міста до римо-католицького костелу Матері Божої Ченстоховської, де відспівали бійця.
«Дмитро Гузовський був чудовою людиною! Світлою, доброю. Це добро він притягував до себе. Завжди позитивний, хоч було йому дуже важко. Постійно ділився новинами з фронту. Висилав фото та відео. Щиро дякував за підтримку. Він збирав усіх пухнастиків в бліндажах. Не одна кішечка довірила йому своїх малят... Гідний син, люблячий чоловік і тато!» - так відгукуються про воїна волонтери зі Штабу допомоги ЗСУ м. Нетішина.
Поховали Дмитра Гузовського на місцевому цвинтарі з усіма військовими почестями.
Невимовно боляче втрачати наших Захисників, бачити гіркі сльози рідних.
Низький уклін тобі, Герою! Нехай рідна земля буде пухом, а в небесній оселі буде легко й світло твоїй душі.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна й світла пам’ять Герою!
