У мирні дні 28 червня ми відзначали День Конституції - найголовнішого документа суверенної держави. Та цьогоріч нетішинцям не до свята. У глибокій скорботі громада проводжала в останню дорогу мужнього Воїна, одного з багатьох захисників, хто виборює для нас свободу і мирне небо. Українці страшною ціною захищають своє право на вільне життя.
З Героєм Федором Воробйовим, 1987 року народження, нетішинці прощалися на центральній площі міста.
35-річний солдат, навідник десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти в/ч А 1910 загинув 21 червня на позиціях поблизу м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області від артилерійського обстрілу.
Молодий, сповнений сил та бажання жити, він був хорошим сином та братом, дуже турботливим хрещеним батьком для своїх племінників, відданим другом. Всі, хто знав Федора, розповідають, що він був завжди врівноваженим, спокійним та позитивним. Чоловіка лише нещодавно призвали на службу, він проходив навчання в Англії. І під час перших штурмів на Луганщині ворожа артилерія позбавила Федора Воробйова життя.
Зустрічати Героя містяни вийшли до стели «Нетішин», що при в’їзді у місто. Схиливши голови й опустившись на коліна, нетішинці віддали шану мужньому Воїну.
Родина, друзі, знайомі, міська влада, духівництво, громада міста зібрались на площі перед адмінбудівлею виконавчого комітету Нетішина. Панахиду за загиблим захисником відслужили священники храмів ПЦУ на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Отець Василь Кошіль, настоятель Святодмитрівського храму с. Старий Кривин, звернувся до присутніх: «Наша Україна перетворилася на країну смутку та жалоби. Одні чекають звістки із фронту, що їхні близькі живі, інші, схиливши голову, йдуть на цвинтар, де спочивають їхні рідні, інші заливаються сльозами у моменти розлуки... Ми знову прощаємося з нашим захисником, підтримуємо та розділяємо смуток найрідніших людей. Ця втрата є невимовно великою. Ми будемо молитися за тих, хто нас захищає, і за упокій тих, хто виконав свійвійськовий обов’язок до кінця».
Від громади слово взяла перша заступниця міського голови Олена Хоменко: «Ще один чорний день, ще одна недописана книжка однієї дуже хорошої людини. Всі друзі говорять, що Федір був дуже добрим, веселим, виваженим. Ми мали збирати Феді на тепловізор… Дуже прикро, що втрачаємо таких Героїв».
Свої щирі співчуття висловив і Микола Матвійчук, колишній класний керівник Федора Воробйова, який навчався у Нетішинському ліцеї №2: «Я пишаюся, що навчав Федора. Він був добрим, чесним, порядним і справжнім патріотом. Царство тобі небесне і вічний покій! Наша мрія - забути назажди слово росія і не згадувати ніколи».
По завершенні церемонії прощання домовину із тілом полеглого захисника пронесли на руках центральними вулицями міста до храму. Похоронна процесія розтягнулася на десятки метрів. Відспівували воїна у Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Ім’я Федора Воробйова буде назавжди закарбовано в історії України та нашого міста.
Світла пам'ять про загиблого Героя залишиться у всіх тих, хто його знав, любив та поважав. Нехай Господь дає сили рідним пережити тяжку втрату.
Дякуємо тобі, Герою! Ти віддав найдорожче – своє життя, боронячи державу від російських окупантів.
