У кожного з нас своя історія, пов’язана з Нетішином. Когось доля привела до міста енергетиків зовсім недавно, але вони вже встигли його полюбити всією душею. А для когось місто над Горинню – це вже життєва єпоха.
Напередодні Дня міста журналісти Нетішин.city звернулися до перших осіб міста, його Почесних громадян, волонтерів і попросили поділитися своїми надіями, мріями та очікуваннями, яким вони бачать Нетішин через 5 років.
"Переконаний, через 5 років Нетішин стане європейським містом"
Олександр Супрунюк, міський голова:
- Я народився і виріс поряд з Нетішином, у Старому Кривині. Тому органічно пов'язаний з містом атомників. По закінченні інституту працював у нетішинській школі, мав тут власний бізнес, а згодом був обраний міським головою.
Люблю Нетішин за людей, які тут живуть. Це креативні, небайдужі люди, які легко відгукуються на різні події. Нині свідченням того є війна – нетішинці згуртувались і допомагають, хто чим може для ЗСУ, для нетішинських воїнів зокрема.
Наше місто дуже гарне, зелене, компактне, комфортне для проживання молодих сімей. В Нетішині все розташовано поряд. Не потрібно витрачати час, щоб дістатися до роботи. Нині в умовах глобалізації і цифрових технологій в Нетішині можна працювати дистанційно,
Переконаний, через 5 років Нетішин стане європейським містом. Хоча багато хто вважає, що наше місто вже європейського рівня. Зокрема, на це звертають увагу ті, хто приїздить до Нетішина.
Бажаю нетішинцям і надалі залишатись такими ж креативними, небайдужими. Щоб у кожній сім’ї був мир та достаток.
Перемоги нам усім, якої ми так прагнемо. Нині ми дружно обороняємо нашу країну, хотілося б, щоб також дружно її ми відбудовували і розбудовували.
"Ми маємо перспективу, і вона полягає у будівництві нових енергетичних потужностей"
Андрій Козюра, генеральний директор ВП ХАЕС:
- Найперше, вітаю усіх нетішинців з Днем міста! Мені особисто надзвичайно приємно, що ми усі разом – ХАЕС, місцева влада та громада міста Нетішина – створюємо таку спільноту, яка за своїм форматом наближається до великої родини. А в родині і горе, і радість - усе переживають разом. Зараз у нас важкі часи. Війна забирає кращих синів та доньок України. Змінилося ставлення наших земляків до багатьох питань, змінилося наше життя… Але ми встоїмо, я знаю це, бо бачу, як наші люди об’єднались навколо своєї країни, як прагнуть Перемоги, як допомагають один одному, як вірять у Збройні сили України… І цього вже не змінити, бо ми чітко усвідомили, хто наш ворог, а хто друг, що ми робили так, а що не так.
У Нетішин я приїхав кілька років тому, але насправді мені здається, що живу тут усе життя. Я критично ставлюся до багатьох питань, які негативно впливають на показники роботи Хмельницької АЕС, намагаюсь невідкладно усувати негативні явища. Територія та робочі місця на ХАЕС мають бути максимально безпечними та комфортними для працівників, над цим ведеться постійна кропітка робота. Нетішин – це місто, де проживають фактично всі працівники ХАЕС та члени їхніх сімей, тому і до нашого міста-супутника Нетішина такі ж вимоги. Це тому, що маємо чітке розуміння, куди потрібно рухатися. І в плані розвитку ХАЕС, і в плані розвитку міста-супутника.
Я люблю Нетішин за легке дихання, за краєвиди, за атмосферність, за творчість. Насправді це місто творців, які генерують ідеї та втілюють їх у життя. І це мотивує, спонукає до командної роботи, до сучасних рішень, які робитимуть життя нетішинців комфортним, а саме місто – європейським. Є над чим працювати, навіть зараз, під час війни, у нас усіх є чимало роботи, яку за нас ніхто не виконає, бо ми – це громада!
Яким Нетішин буде через 5 років? Є величезне бажання, щоб місто змінилося на краще. Нам і надалі необхідно покращувати наше місто до комфорту європейського полісу з його чистими, охайними скверами, дитячими та спортивними майданчиками, доріжками для велосипедів, екологічно-чистим громадським транспортом та туристами з усіх куточків світу, розвинутою інфраструктурою, достатньою кількістю доступного житла. Міста, на території якого почуваєшся безпечно та комфортно. Я вірю, що Нетішин буде таким містом. Ми маємо перспективу, і вона полягає у будівництві нових енергетичних потужностей. Це дасть можливість і Нетішину, і сусіднім територіальним громадам отримати достатньо фінансування для розвитку інфраструктури, будівництва житла та створення нових робочих місць. Важливо, щоб громада брала активну участь в житті міста. Коли такі механізми запрацюють, наше місто стане ще кращою територією творчості та краси, креативу та підприємництва. Я вірю, що так буде, і робитиму все для цього. А зараз нам потрібна Перемога! І я закликаю усіх земляків, нетішинців робити усе можливе і не можливе, щоб наблизити її. Вітаю усіх з Днем міста! Слава Україні! Слава Збройним силам України!
"Хочу, щоб Нетішин та освітяни міста були прикладом для інших, щоб нас помічали, адже нам є що показати, є чим поділитися"
Ольга Бобіна, начальник управління освіти:
- Завжди мріяла жити у маленькому містечку, а найбільше хотілося у місті-супутнику, адже часто від своїх прекрасних сусідів чула гарні розповіді про місто Прип’ять. Сталося так, що доля направила мене із чоловіком у кінці серпня 1987 року до міста моєї мрії - Нетішина.
У цей час чоловік отримав направлення за комсомольською путівкою (тоді це так було) на будівництво АЕС. Здається, саме в цей момент я і полюбила компактне, привітне, молоде місто Нетішин. Коли ми приїхали до містечка, то побачили масштаби його розбудови, і це вражало.
Чоловіку відразу запропонували роботу у сфері торгівлі, адже мав відповідну спеціальність. Змушена була повернутися додому до доньки, але вже в грудні вся сім’я була разом у Нетішині. Цьогоріч минає 35 років, як наша родина проживає у місті енергетиків.
Вже весною влаштувалася у садочок №4 на посаду вихователя, а пізніше, восени, перейшла працювати у садок №8. Так розпочалася моя педагогічна діяльність у мальовничому містечку Нетішині. Згодом продовжила її у школі №2 на посаді вчителя початкових класів. Через деякий час була призначена заступником директора з навчально-виховної роботи. Спробувала себе на посадах і в органах місцевого самоврядування, зокрема начальника управління освіти, заступника міського голови. А сьогодні знову серед освітянської спільноти - працюю начальником управління освіти.
Пишаюся тим, що більшу частину свого життя віддала саме освітній галузі. Горджуся педагогами, які працюють у нашому місті, тому що вони креативні, цілеспрямовані та майстри своєї справи, це новатори, які прагнуть відійти від традиційного погляду на навчання і виховання дітей, це прогресивні працівники, які презентують свою діяльність на теренах області, України та за її межами.
Хочу, щоб Нетішин та освітяни міста були прикладом для інших, щоб нас помічали, адже нам є що показати, є чим поділитися. Дуже добре, коли у партнерській взаємодії з іншими містами, разом навчаємося один в одного, знаходимо правильні рішення в будь-якій ситуації, тобто будуємо взаємини на основі співпраці та взаєморозуміння. Хочу через 5 років бачити наше місто освітньо-культурно-спортивним хабом, який буде популяризувати інновації в цих галузях, навчати інших, щоб бути конкурентоспроможним серед країн Європи, а також реалізувати себе у своїй країні.
Люблю Нетішин за його вишуканість, комфорт, чистоту, за гармонійне поєднання парків і неймовірну магію сучасних багатоповерхівок.
"Я знаю, що нам вдасться зберегти колектив лікарні, лікарню, щоб нетішинці мали доступну та якісну медичну допомогу"
Валентина Щукла, медичний директор СМСЧ м. Нетішина:
- Вперше побувала у Нетішині у далекому 1987 році. Вразили масштаби будівництва. Було відчуття новизни, тут панувала особлива енергетика. Я навіть сказала тоді батькам: "Я хочу тут мешкати".
Далі було навчання у медичному університеті, заміжжя. Так склалося, що у 1995 році я дійсно повернулася у Нетішин, бо на той час на ХАЕС вже працював мій чоловік.
Місто за ці роки стало ще кращим. Чисте, охайне, привітне, надзвичайно комфортне для проживання. В ньому легко дихається, вільно живеться. Я люблю не лише Нетішин як місто, я люблю нетішинців. Вони неймовірні: освічені, розумні, талановиті, мудрі, щедрі, водночас вимогливі, вміють за себе постояти та і не лише за себе...за всю Україну.
Я щиро бажаю нашому місту процвітання та розвитку, реалізації планів щодо добудови енергоблоків ХАЕС, бо від цього великою мірою залежить майбутнє міста та його мешканців. На жаль, концептуальні засади медичної реформи в країні в умовах війни та обмеженого фінансування не дають мені можливості будувати надто оптимістичні плани щодо розвитку медичної галузі, проте я знаю, що нам вдасться зберегти колектив лікарні, лікарню, щоб нетішинці мали доступну та якісну медичну допомогу.
"Нехай наш атом служить тільки мирним цілям!"
Катерина Дема, Старий Кривин, волонтерка:
- З Нетішином у мене пов’язано багато приємних моментів: тут я зустріла свого чоловіка, тут виріс наш син, а зараз підростають онуки. Багато років віддала своїй улюбленій професії - перукарській справі.
Нетішин - красиве, молоде, сучасне місто. Для мене – це одне з найчистіших міст України. Про це неодноразово наголошували приїжджі друзі. А скільки зелених насаджень і квітів! Все дбайливо доглянуте і пострижене. А яке розмаїття дитячих майданчиків у нашій громаді! Зачаровує своїми скульптурами «Диво-парк». Створена чудова паркова зона біля ПК. Для любителів гастрономічних вподобань відкрито низку піцерій. Працівники культури організовують різні заходи, концерти, фестивалі. Відмінно працює сфера побуту, торгівлі, медичні установи.
В майбутньому бачу Нетішин, як процвітаюче, європейське місто, з найкращою перспективою для молоді. Хочу привітати Нетішин зі святом! Бажаю місту процвітання, а нам усім ПЕРЕМОГИ та мирного неба! Нехай наш атом служить тільки мирним цілям!
"Хочеться, щоб кожен будинок був творчим та мав свою родзинку"
Петро Кальніченко, Почесний громадянин міста, підприємець:
- 40 років тому об’єднання «Союзенергожитлобуд», яке на той час знаходилося в Москві, запропонувало мені очолити в Нетішині дільницю з будівництва житла. І я приїхав сюди подивитися. До цього працював на Рівненській АЕС. Мене вразила природа цього краю: ліс, річка, мальовничі місця... І я погодився на цю роботу.
У 1983 році ми стали будівельним упралінням №3 виробничого об’єднання «Союзенергожитлобуд» Міністерства енергетики СРСР і протягом тривалого часу будували місто... Саме тому Нетішин став мені близьким, як нікому.
Сьогодні я продовжую займатися будівництвом, контролюю якість житла, яке зводиться не тільки в Нетішині, а й по всій Україні.
Місто над Горинню вабить усіх: тут мешкають привітні люди та вражає чудова природа. У Нетішині чисто, затишно й комфортно, за що дякуємо працівникам «Благоустрою».
А ще нам можуть позаздрити, бо ж маємо хороше залізничне сполучення. З міста атомників можна вирушити у будь-яку точку України.
Дасть Бог, і до нас якнайшвидше прийдуть гарні новини. Перемога обов’язково буде за нами.
Думаю, за 5 років добудують атомну станцію. А це і нові робочі місця, і соціальний розвиток міста...
На жаль, у Нетішині багато одноманітних будинків. Тож хотілося б покращити архітектуру нашого міста. Хочеться, щоб кожен будинок був творчим, мав свою родзинку і нею можна було б милуватися.
А ще дуже важливо: те, що сьогодні зроблено комунальниками, нам потрібно всіляко підтримувати і берегти. Не ламати, не смітити, а продовжувати плекати красу і комфорт нашого рідного міста. Миру й добра усім нам!
