20 травня 100-літній ювілей відсвяткувала мешканка Нетішина Ганна Пилипівна Потапенко, учасник бойових дій Другої світової війни. Закінчивши фельдшерську школу, на війні була і за хірурга, і за травматолога... Після війни все життя пропрацювала акушеркою, допомагала діткам з’являтися на світ, але сама, на жаль, так і не відчула справжнього материнського щастя.
Днями зі сторіччям Ганну Пилипівну Потапенко привітали заступник міського голови Василь Мисько, начальник управління соціального захисту населення Валентина Склярук, директор Нетішинського територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) Тетяна Гусак та голова Нетішинської ветеранської організації Микола Хоміч. Від виконавчого комітету міської ради ювілярці вручили Почесну грамоту та цінний подарунок
Ганна Пилипівна Потапенко – учасник бойових дій Другої світової війни. Нагороджена багатьма орденами та медалями. А у 2020 році Указом Президента їй призначено довічну державну стипендію.
...Закінчивши 11-місячну фельдшерську школу на базі Донецького медінституту, Ганна Пилипівна Потапенко зібралася у відпустку. Та почалася війна...
23 червня вона отримала повістку. На другий день вже приймала поранених у госпіталі. Всю війну була операційною медсестрою у госпіталі, який просувався за фронтом. І хоч вивчилася на фельдшера, на війні була і за хірурга, і за травматолога, і кров переливала...
Пригадує, коли підходили до Москви, у госпіталь, розрахований на 600 чоловік, поступило 3000 поранених. І вона сама змушена була давати їм раду… Місяць очей не стулила.
Галина Пилипівна дійшла до Польщі. Демобілізувалася 20 жовтня 1945-го.
Зустріла на війні і свою майбутню долю. Одразу після закінчення війни одружилася. Ще один рік прожила з чоловіком у військовій частині. А у 1946 році оселилися в Іловайську.
Жінка все життя пропрацювала акушеркою в залізничній лікарні. Допомагала дітям з’являтися на світ, але сама так і не відчула справжнього материнського щастя. Далося взнаки чоловікове поранення на війні.
Усиновили хлопчика, та виріс він не таким, як того хотіли прийомні батьки. І сьогодні про нього немає жодної звістки…З 3-х років жінка виховувала племінника. Рано пішла із життя її сестра. А коли помер чоловік Ганни Пилипівги, племінник забрав її в Нетішин.
Ганна Пилипівна сьогодні, як не боляче це говорити, самотньо доживає віку у винайнятій квартирі. На життя ветеран не нарікає, дякувати Богу, має непогану пенсію. А з 2020 року, як вже зазначали вище, отримує довічну державну стипендію. Дбає про жінку племінник з сім’єю. На жаль, за навколишнім світом вона спостерігає лише з вікна…По хаті пересувається, спираючись на ходуни, але ще сама дає собі раду. І дуже просить Бога не злягти, щоб не стати комусь тягарем. А ще молиться, щоб якнайшвидше настав мир.
Тож побажаємо ювілярці зустріти черговий 101-й день народження у гарному здоров’ї та під сонячним мирним небом. Многії літа Вам, Ганно Пилипівно!
