Цей Великдень не такий як інші. Ці свята гіркіш від полину. Та, разом з тим, нетішинці, ми жодного року так щиро не молилися за мир, за Україну. Менше за себе і більше – за державу. За солдатів в окопах, що так швидко поповнюють ряди ангелів зі світлими душами. За новоприставлених маріупольців, бучанців, ірпінців, харків’ян, одеситів – за наших новомучеників, якщо хочете. За немовлят, що вмерли, не живши. За жінок з розтерзаними душами. За матерів, які нині сльозами замішували паски.
Відразу після Великодніх богослужінь "Нетішин.City" запитав нетішинців, з яким настроєм вони прийшли освячувати свої пасхальні кошики. Чи не боялися іти на літургію, адже Хмельниччина була тієї ночі під прицілом (хоча, коли ми не під прицілом)?
Оксана Ніщенко з донькою Аполлінарією:
- До храму прийшли зі світлим, добрим настроєм. Йти не боялися, адже у Нетішин приїхали з Києва, як переселенці. Там досі над головою літає, страшно і для дитини, і для мене. На Хмельниччині вперше, до цього ніколи не були у Нетішині. Ми приїхали до чоловікового двоюрідного брата. Його тут немає, лише квартира. Але у Нетішині дуже добрі люди – прийняли, з усім допомогли.
Ми любимо, шануємо церкву і нам дуже тут сподобалося. Вперше у храм Івана Богослова УГКЦ прийшла на Вербну, а на Великдень - вдруге. І щоразу на душі ставало тепло й добре. Спокійніше.
В кошик поклали домашню ковбаску, запечене м’ясо, хрін та найголовніше – пасочку – домашню, смачну, солодку. Самі запікали ковбаску, фарбували яйця, а пасочку – нам подарували нетішинці, з якими познайомилися у фейсбуці, а потім - на вулиці. Спочатку нас запитали, чи ми переселенці, а тоді, наступного дня, відразу після приготування, - подарували пасочку.
Людмила Мартинюк з донькою, невісткою та внучкою:
- З дуже гарним настроєм прийшли на Великоднє богослужіння. Разом з найріднішими людьми – дітьми, внучкою освятили великодні страви. У кошик поклали шинку, ковбаску, пасочку, яйця. Все готували самі, а пасочку діти спекли.
У Великдень, як і щодня, наші молитви за мир! Тому щиро бажаємо нетішинцям миру, злагоди, здоров’я!
Іванна Сиваківська та Людмила Деркач:
- Ми щасливі, що в спокої були у Церкві. Ми були на службі. Посвятили пасочки і сподіваємося, що це на мир, на нашу перемогу.
Вийшли з храму і згадували наших солдатів – всіх, хто зараз захищає нашу країну. Всіх, хто допомагає, хто забезпечує армію. Адже сьогодні кожен вкладає в перемогу те, що може вкласти. Але найліпше – це молитва. Нехай нас всіх Господь береже. Христос воскрес!
Анна та Олег Герасимчуки з сином Андрієм та донькою Вікторією:
- Як і щороку, у великодній кошик поклали масло, пасочку, яєчка, сир, ковбаску, м’ясо. Прийшли святити всією родиною. Від недавна ми прихожани храму Святого Івана Богослова. Попри оголошені загрози, на освячення йти не боялися. Зміни в розкладі церковного богослужіння сприйняли позитивно. Напевне, безпека зараз – найголовніше. Влада турбується про нас. Зрештою, краще ввечері освятити, ніж у таке свято залишитися вдома. Нехай нас усіх Бог береже!
Миру, здоров`я і Божого благословення бажаємо нетішинцям!
Ольга Карпюк, Надія Білошицька та Галина Казмірчук:
- Ми є прихожанками Православної церкви України, але вирішили прийти освячувати великодні кошики у храм Святого Івана Богослова, тому що у країні воєнний стан і вночі не хотілося б виходити з дому, особливо – з внуками.
Дуже добре, що змінили розклад богослужінь у храмі, в першу чергу – для діток. Вночі з ними було б страшно йти, а так вони – веселі, жваві, радісні, не сонні.
У кошики старалися покласти, як звичайно. Всього напекли, наготували.
Бажаємо усім мирного неба, злагоди в душі, і у світі! Спокою і любові! Віри в Бога і в наших захисників! Сили їм і здоров’я! Просимо Бога, щоб Він допоміг їм вистояти й перемогти!
