27 листопада, у четверту суботу листопада, нетішинці помолилися за спокій душ земляків, закатованих голодоморами. Тричі у XX столітті українців знищували голодом: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і 1946 – 1947 роках. Наймасштабніший із них був у 1932 – 1933 роках. Голодомор - це геноцид українського народу, спроба викорінити цілу націю!
“Серп і молот — смерть і голод”. Так говорили старі люди, котрі пам'ятали те, про що довго не наважувалися сказати вголос. Бо розстріляти могли за саму лише згадку!
Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.
У Хмельницькій області від Голодомору 1932-33-го років померло 34 тисячі 347 осіб. На Поділлі виявлений 71 випадок людоїдства.
Лише за офіційними даними, від голоду померло 66 нетішинців та солов'євців.
Нетішинці пам'ятають страшну трагедію свого народу. Біля пам’ятника жертвам Голодоморів та політичних репресій відбувся меморіальний захід. Директор міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк вдалася до короткої історичної довідки. Закатованих голодом вшанували хвилиною мовчання.
Панахиду за мільйонами вбитих голодом українців відслужили священники Православної церкви України: архімандрит Владислав (Федотов), настоятель Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла, отець Василь (Кошіль), настоятель Святодмитрівської церкви (с. Старий Кривин) та отець Василь (Хринівський), настоятель храму Святої Преподобної Параскеви Сербської (вул. Солов’євська).
Квіти та запалені лампадки до пам'ятника поставили секретар міської ради Іван Романюк, генеральний директор ВП ХАЕС Андрій Козюра, керуюча справами виконкому Любов Оцабрика та близько сотні нетішинців, які взяли участь у меморіальному заході.
Дзвони пам’яті стукають у наші серця. Молімося, як закликав архімандрит Владислав, за мільйони закатованих голодом, яких поіменно знає лише Бог.
