Третє місце у фотоконкурсі «Родина у світлинах» виборола родина Хайдакіних. У них - 223 вподобайки. Весною на сім'ю чекає фотосесія від Володимира Ластовського.
Призи фотоконкурсу "Родина у світлинах" вже знайшли усіх своїх переможців. Днями сертифікат на 200 грн від фотографа Володимира Ластовського отримав "бронзовий" призер - сім'я Хайдакіних. Фотомитець привітав родину з перемогою і запросив її на весняну фотосесію, коли буде тепло і сонячно. А Нетішин.city подякував за організацію фотоконкурсу.
Нагадаємо, що фотохудожник Володимир Ластовський створює фотокниги та випускні альбоми для старшокласників. Спеціалізується на весільній та сімейній фотозйомці. Передає через фотографії прості людські емоції та почуття, які наповнюють наше життя справжньою радістю і щастям.
Адреса: вул. Михайлова, 6.
Телефон: +38 (093) 62 76 799 ( цей номер є в Telegram та Viber).
Сторінки фотомитця у соціальних мережах: Intagram та Facebook.
Родина Хайдакіних - призер фотоконкурсу "Родина у світлинах"
У нинішній час багатодітні сім’ї - це, швидше, виняток, аніж норма. Мало хто наважується народити трьох і більше малюків. Переважна більшість мають одну дитину або ж двоє, нарікаючи на складні життєві обставини.
Проте зустрічаються й такі, які з оптимізмом дивляться у майбутнє та виховують трьох, а то й більше нащадків. Адже діти, даровані Богом, це радість і щастя. Саме так вважає подружжя Тетяни та Олександра Хайдакіних.
І хоч труднощів вистачає, але вони їх долають разом, підтримуючи та цінуючи один одного.
Подружжя Хайдакіних 7 років жило у шлюбі. Весілля у них не було. А минулого року вирішили, що настав час повінчатися. Запланували цю важливу подію на 16 вересня, на день народження тата Олександра. На таїнстві вінчання - лише чоловік з дружиною та трійко їхніх дітлахів. Чудовою згадкою про цю важливу у житті подію стало сімейне фото. Воно й принесло родині бронзову перемогу у фотоконкурсі «Родина у світлинах», який проводив сайт «Нетішин.Сity».
Коли ми запитали жінку, що для неї значить родина, вона, не задумуючись, відповіла: «Родина – це те місце, де завжди панує любов, повага та підтримка, це час, проведений разом, коли домашні справи робляться разом».
На жаль, не так часто сім’ї Хайдакіних випадає нагода бути разом. Адже глава сім’ї вдома лише на свята або ж на вихідні. Олександр займається сантехнікою. Оскільки роботи у місті немає, змушений їздити у відрядження, аби забезпечити родину. «Але ми у цьому шукаємо позитив. Де тато - там і ми. Не сидимо на одному місці, бо життя – це рух. Як тільки з’являється можливість, збираємося з дітьми і їдемо на кілька днів до тата. Вже побували у Львові, Борисполі. Влітку накупалися на морі в Одесі», - розповідає мама Тетяна. Люблять їздити й до бабусі у село на Житомирщину. Ось і нещодавно, під час зимових канікул та локдауну, насолодилися свіжим сільським повітрям.
Родина любить проводити час разом. «Взимку граємо у сніжки з дітьми, на санчатах катаємося… Коли тепло – любимо ходити на прогулянки у парк чи ліс. У вихідні завжди намагаюся дітей десь повести, щось показати, особливо коли вони себе гарно поводили. Бо ж цілий тиждень у них то школа, то садочок, гуртки… Можемо поїхати у зоопарк у Рівне, на піцу піти, відвідати якісь майстер-класи, міські заходи…», - розповідає мама.
Тетяні та Олександру Бог послав трьох діток. Найстаршій, Інні, вже 9 років, вона ходить до 4 класу Нетішинського НВК. Софія на два роки менша, навчається у 2 класі НВК. Окрім навчання в школі, дівчатка захоплюються бісероплетінням. Арсенчику виповнилося вже 6 років, цьогоріч піде до першого класу. Відтак відвідує старшу групу ДНЗ №6.
Звісно, не просто ставити на ноги трьох дітей майже одночасно, адже різниця у віці у них незначна. Дружина Тетяна завжди відчувала надійне чоловіче плече Олександра. «Наші діти - усі кесарські, тож чоловік допомагав мені з перших днів народження. І вночі вставав, і прав, і годував... На щеплення дитину повести чи просто на прийом до лікаря – для тата це не проблема. Забрати із садочка чи відвідати дитячий ранок – всюди встигав», - додає жінка. А коли їхав на роботу, Тетяні завжди на допомогу приходила сестра з батьком, за що їм дуже вдячна.
«Інна та Софійка у нас вже самостійні. До школи, в художню ходять самі. Проблем з навчанням немає. Дівчата залюбки опановують шкільні науки. Дещо складніше дається навчання середній - Софійці, адже вона у нас лівша. Гарно впоралися й з дистанційкою. Скоро розпочнемо з Інною готуватися до ДПА», - розповідає про свої будні пані Тетяна.
І як вдається батькам розділити свою любов на трьох? – задаєшся питанням.
«Ми всіх однаково любимо. Немає такого, що когось більше, а когось менше. До всіх однакове ставлення. Шкоду зробили – відповідають усі, – розмірковує жінка. - І діти нас люблять. Ми - щасливі. У нас потрійне щастя».
