З цим запитанням журналісти «Нетішин.City» звернулися до Бориса Козели, позаштатного радника міського голови з питань доступності міста.

Пан Борис про проблему знає не з чуток, адже щодня відміряє метри нетішинських тротуарів та доріг на своєму інвалідному візку. Чоловік вражає, адже з квітня цього року на своєму візку він проїхав близько 600 кілометрів. Особливо полюбляє маршрут до Голубих озер.

- Ця краса варта того, щоб 17 км до неї, в одну сторону, ручками крутити, - каже.

Солідні біцепси на руках свідчать, що справа ця не з легких – тренує тіло.

Разом з дружиною Юлею виїжджали на відпочинок до «Боровичка» (в районі озера за теплицями). Вона лиш переживала, щоб вистачило заряду акумулятора у електровізка.

А торік Борис Козела через ліс докрутив аж до Славути. Того дня наїздив понад 60 км. На власному досвіді переконався, що славутські тротуари та дороги значно менше пристосовані до потреб візочників, ніж нетішинські.

Нетішин здебільшого  доступний для візочників. Проте є й проблеми

Борис Козела родом з Луцька. У Нетішині мешкає вже 9 років. Тому в розмові відразу порівнює доступність Нетішина та столиці Волині:

- У Луцьку, скажімо, зробили доступним центр міста – заїзди, з’їзди. Натомість людині на візку не просто потрапити в інший мікрорайон. Особливо, у порівнянні з Нетішином.

Чоловік не приховує задоволення, що свого часу особисто наносив на карту міста енергетиків позначки, де бракувало з’їздів. Каже, в більшості випадків до його порад дослухалися.

- Раніше інваліду-візочнику непросто було об’їхати місто, зараз – це запросто, - розповідає. - Вулицю Михайлова зробили від фонтана до Старого Томаса, де найболючіші ділянки були. Звичайно, залишилися запитання, але вони не гострі.

Проте Борис Козела назвав і кілька проблемних ділянок. Наприклад, перехід через дорогу навпроти міської ради: перехід (зебра) є, а з’їзду для візка немає. До речі, на цю проблему нам не раз вказували й мами з дитячими візочками.

Інша проблемна ділянка – будинок №7 по вул. Шевченка, в якому розміщено зубний кабінет, грузинську пекарню, кілька магазинів. Заїзд на тротуар попід магазинами є лише з одного боку. Ця проблема, на думку пана Бориса, у сфері відповідальності тамтешнього ОСББ.

- З боку Палацу культури хтось дві лопати бетону кинув - ми по ньому «вискакуємо» на територію, доїжджаємо до кінця майданчика, де грузинська пекарня, зубний кабінет, а виїзду немає, доводиться повертатися, - деталізує чоловік проблему.

Прикро, але в адмінбудівлі міської ради бракує пандуса

Люди на візках такі ж самі мешканці Нетішина, як і всі інші. І вони повинні мати доступ до всіх установ та організацій міста. Мати доступ – це не просити, щоб їх занесли або відчинили бічні двері, це потрапити всередину, без дискомфорту собі та оточуючим.

Борис Козела стверджує, що візочникам досі непросто потрапити до владних кабінетів:

- Адмінбудівля міської ради потребує пандуса. Щоб потрапити всередину, потрібно заїжджати через бічний вхід (зліва), а двері там замикані. Потрібно комусь казати, щоб знайшли людину, в якої є ключі…

Пандус в лікарні, на думку нашого співрозмовника, аж надто крутий. Сам він виїхати може, а ось іншим візочникам часом і допомога потрібна. Проте там він називає іншу проблему - пороги. Встановлюючи нові двері у кабінети СМСЧ, почали облаштовувати й пороги.

- Ми не можемо заїхати в кабінет до лікаря, потрібно, щоб хтось підштовхнув. У рентгенкабінеті взагалі два пороги.

Проте інші ключові установи – управління соціального захисту населення, Нетішинський територіальний центру соціального обслуговування, ЦНАП – цілком доступні для осіб на візках.

Окремо Борис Козела виділяє місцевий Палац культури. У велику залу Палацу культури є зручний в’їзд та знімний пандус.

- Світлана Кириленко, директор Палацу культури, завжди запрошує нас на концерти, - не приховує задоволення чоловік.

Куди візочнику поїхати на шопінг?

Здебільшого Борис Козела скуповується у магазині «Наш край». Щоденні дрібні покупки робить у магазинах по вул. Висоцького, де проживає. Більшість з них не пристосовані  до потреб людей на візках. Доїхавши до порога, доводиться гукати, щоб вийшла продавчиня.

Інша справа магазин «М’яско» - там облаштовано зручний пандус. «Суперпандус», - назвав наш експерт.

Пандус у торговому центрі, на думку Б. Козели, бажав би кращого. Взимку, щоб було не слизько, на нього набивають спеціальний матеріал, влітку біля його основи небезпеку становлять нерівності та дрібні камінці, через які можна перечепитися передніми, малими  колесами.  

Проте загалом, резюмує наш експерт, місто Нетішин зручне і доступне для людей на візках.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися