На всі виклики, пов’язані з коронавірусом у нашому регіоні, виїжджає, так звана, COVID-бригада Нетішинської підстанції екстреної медичної служби – лікар медицини невідкладних станів Віктор Члек та водій Олександр Зиков. До своєї команди чоловіки жартома зараховують і «ренатівського ситроєна» – автомобіль, який наприкінці минулого року Нетішинська підстанція екстреної медичної допомоги отримала від одного з благодійних фондів.
COVID-бригада першою у регіоні стикається з хворобою
Зона відповідальності COVID-бригади Нетішинської підстанції екстреної медичної служби - Нетішин, Білогір'я, Полонне, Ізяслав, Шепетівка, Теофіполь, Славута.
- Трохи далеко, наприклад, до Білогір'я, Ізяслава, але так зробили, - каже лікар бригади Віктор Члек.
Проте й не приховує, що основний фронт робіт зосереджений у Нетішині. Тут і найбільша кількість інфікованих – 69, з них - 63 вже видужили, 5 – продовжують боротися з недугою.
Саме нетішинська бригада транспортує хворих Північного регіону області до місця лікування. Найчастіше - до Хмельницької міської інфекційної лікарні. Хоча іноді з Шепетівки, Білогір'я та інших міст хворих в область везуть власними «швидкими». Нагадаємо, у Хмельницькій області хворих на коронавірус приймають три лікарні - Хмельницька міська інфекційна лікарня, Славутська центральна районна лікарня та Дунаєвецька центральна районна лікарня.
Зустрітися з лікарем медицини невідкладних станів Віктором Члеком виявилося непросто. Запланували зустріч на 10 червня, та того дня медику було не до розмов: транспортував хворого на пневмонію нетішинця у Хмельницьку інфекційну лікарню. Зустрілися вже наступного дня, 11 червня. Проте й тут розмова вийшла короткою. Бригада вирушала у Шепетівку, щоб транспортувати тамтешнього хворого з підозрою на коронавірус в обласну лікарню.
Лікар, одягнувши одноразовий захисний костюм та маску, зібрався в дорогу за 10 хв. Водій з другої спроби натягнув гумові рукавички. Перша пара відразу ж порвалася.
Хворий з підозрою на коронавірус, як нам розповіли, зазвичай їде в салоні «швидкої», лікар - поруч з водієм.
Натиснувши на спеціальну кнопку, він може викликати лікаря в салон. За потреби, медик постійно перебуває з хворим. В обласній лікарні, передавши хворого, бригада та авто проходять ретельну санобробку.
Сусіди не бояться лікаря, що має справу з COVID
У Нетішині та Кривині, де мешкає Віктор Члек, люди здебільшого знають, що він контактує з хворими на коронавірус, проте жодного упередженого ставлення до себе не відчув. Навпаки, лише вдячність.
З початком пандемії, переконує медик екстреної допомоги, важче працювати не стало. Проте й він - не супергерой.
- Іноді стає страшно. В мене ж сім’я, діти та й вік із зони ризику – 63 роки.
Проте на життя дивиться з гумором. Щиро кажучи, іноді навіть складно розібрати, де лікар жартує, а де говорить серйозно. Питаю, чому пішов у COVID-бригаду, віджартовується, що відрядила молодь підстанції. Мовляв, він старший, його не шкода. Сміється.
Оскільки про ризики ми у лікаря запитали, то не посоромилися спитати й про зарплату. Обіцяні 300% надбавки за роботу з хворими на COVID-19 Віктор Члек так і не побачив.
- Останню зарплату на руки отримав 8 тисяч гривень. Це з усіма доплатами для COVID-бригади, - каже.
Не приховує, що ставка лікаря медицини невідкладних станів - 4600 грн.
Пішов у мед, аби не в пед
Віктор Члек вже тридцятий рік незмінно працює на «швидкій», надаючи екстрену допомогу нетішинцям. Сам - з родини педагогів. Тому при виборі професії керувався головним: аби не в пед. На родинній раді вирішили – в мед.
У 1978 році закінчив Хмельницьке медучилище, два роки прослужив санінструктором в армії. Згодом закінчив Тернопільський медінститут, Саратовську медакадемію. За професією Віктор Васильович – військовий медик. Вісім років віддав армії, а тоді, у 1991 році, приїхав у Нетішин.
Дружина пана Віктора Наталія Іванівна – також медик, працює у дитячому соматичному відділенні Нетішинської СМСЧ. Познайомилися у Хмельницькому медучилищі. У 1980 році побралися. Відтоді разом. Проте жоден з двох синів Члеків медицину не обрав, кожен пішов своєю дорогою.
Після реформування працювати стало легше. Раніше “дефібрилятор бачив лише на малюнку”
Віктор Васильович працював на «швидкій» у різні часи. 30 років – це не жарт. Запевняє, що після реформи швидкої допомоги у 2013 році рятувати стало легше. Хоча б тому, що оновився автопарк. Зараз Нетішинська підстанція екстреної медичної допомоги має у своєму розпорядженні чотири спецавтомобілі: сітроєн, пежо, газель та старенький УАЗзик.
- Замість стареньких УАЗів, які через день не їхали, пчихали-кашляли, дали три непогані автомобілі. Я вам скажу, десятиліттями працював, та, як лікар «швидкої», дефібрилятор бачив лише на малюнку. Але дали пежо – машина, оснащена всім необхідним - дефібрилятором, кардіографом та іншим. У сітроєна схоже обладнання. Можна працювати.
Сучасне «начиння» спецавтомобілів у вмілих руках нетішинських медиків рятує життя людей.
- Пригадую, як за допомогою дефібрилятора в машині вдалося повернути до життя молодого хлопця. Клінічна смерть. Слава Богу, реанімували. Кілька днів полежав в реанімації та й пішов додому.
Прикро, але, як простежує Віктор Васильович, за останні 30 років рівень здоров’я нетішинців знизився. Зріс середній вік населення. Як то кажуть, місто постаріло. Діти привезли з сіл старих батьків. Раніше, коли у Нетішині ще не було власного пологового відділення, основний клопіт медиків «швидкої» був доставляти породіль у Славуту, Шепетівку, Ізяслав. Зараз побільшало викликів, пов’язаних з серцево-судинними захворюваннями.
Знахарка лікувала 4-річного хлопчика голодуванням. Не врятували
Віктор Члек, як і всі медики, трішки забобонний. Головна вимога лікаря - щоб під час чергування не закривали журнал реєстрації викликів. Так заповідали йому старші колеги, передає заповіт й молодшим.
Віктор Васильович пригадує часи, коли у місті практикували знахарі, і радіє, що нині містяни більше довіряють доказовій медицині.
- Це вже давненько було, - розповідає. - Приймала у нас тут знахарка – маляр-штукатур за освітою. Хворих на цукровий діабет лікувала голодуванням. Як зараз пам’ятаю, викликали нас на Михайлова, помирав хлопчик, 4 роки. Його батьки до нетішинської знахарки привезли аж з Новограда-Волинського. Дитина два дні не приймала інсулін, впала у гіперглікемічну кому, не врятували…Було страшно, дитяча смерть завжди страшна. Ех, перестрів би я тоді ту знахарку…
«Пуповину перегриз, бо ножиць не було». Вона не відразу зрозуміла, що жартую
Журналісти цікавилися, чи приймав пологи у машині, на дому.
- Аякже, приймав. Був на виклику у місті, аж тут по рації передали, що на Солов’євській у вагітної болі в животі. Спокійно їду, не захопивши акушерську вкладку. Приїхав, а домашні напідпитку вишикувалися надворі. Родина неблагополучна. П’яна свекруха веде до вагітної. Приходжу, а у неї вже показалася головка немовляти… Коли повернувся, молода диспетчерка «швидкої» цікавиться, як пройшло. «Та як, - сміюся – пологи прийняв, пуповину перегриз, бо ножиць не було». Вона не відразу зрозуміла, що жартую.
Медики екстреної допомоги та медицини катастроф часто стикаються зі смертю. Доводиться сповіщати рідним, коли життєвий шлях людини добігає кінця.
- Бували й курйозні випадки. На Солов’євській бабуся в кому впала, вмирає. Кажемо родичам, щоб готувалися до похорону… Ті послухали, а наступного дня телефонують до диспетчера: «Бабуся встала, ходить по хаті, їсти просить. То давати їй їсти чи вже ні?».
Пам’ятаю, випадок по Снігурах. Кінець червня. Привіз дід сіно, склав копичку, сів під нею з граблями та й вмер. Бабуся плаче, «швидку» викликає. Приїхав, оглянув і кажу їй: «Бабусю, не плачте, дивіться, яка гарна смерть. Дід прожив понад 80 років, роботу зробив та й помер».
Чимало усіляких історій розповів нам лікар медицини невідкладних станів Віктор Члек. Прикметно, що про кожного свого пацієнта говорив з любов'ю.
- Нетішинцям бажаю здоров'я та мудрості. Пережили свинячий грип, переживемо й COVID, - каже лікар з досвідом.
