Минулої неділі ми відзначали День батька – свято, яке зовсім недавно з’явилося у нашому календарі. З кульками, подарунками та віршами вітали діти та дружини працівників ХАЕС своїх татусів та чоловіків перед центром ділових зустрічей. Саме там зараз тимчасово проживає зміна ізольованого оперативного персоналу блочних щитів управління. Не став на заваді й дощ.
«Ідея зробити своїм чоловікам неочікуваний сюрприз виникла спонтанно. Спершу хотіла привітати свого чоловіка. Але ж іншим буде образливо! У них також прекрасні сім’ї, діти, які з нетерпінням чекають і сумують за своїми татусями. То ж чому б не зробити спільне свято! - розповіла його організатор Людмила Михалєвська, дружина начальника зміни блока Віктора Третяка, журналіст. - Поділилася зі своєю колегою Альоною Василишиною, мамою трьох чудових діток та дружиною інженера з управління турбіною Олександра Василишина. Згодом до нас приєдналися Лариса Бєлаш, Наталія Погонець, Інна Судак, Ольга Кучерова, Анна Сковорода та інші дружини оперативників. Ми дуже скучили за нашими хлопцями і хотіли якось оригінально висловити свою любов і підтримку».
Пані Людмила, яка чи не вперше взялася за таку справу, за організацію святкової програми особливо не хвилювалася. А от сумніви, чи дозволить керівництво станції провести захід, бо ж на енергетичному підприємстві строго дотримуються карантину, були. «Але я змогла переконати, що все пройде з дотриманням карантинних заходів. Не спала цілу ніч, а на ранок таки отримала погодження», - додає жінка.
Яке ж свято без пісні. Не довго роздумували нетішинки, кого з місцевих артистів запросити на захід. Одразу зупинилися на «Зорепаді». Керівник творчого колективу Леся Іванюк охоче погодилася підтримати чудову ідею.
Колоритні українські музичні композиції від вокального ансамблю одразу створили атмосферу свята. Додали настрою своїм татусям й дітки. Вони так щиро і проникливо декламували їм вірші, що зачіпало за живе. А коли передавали власноруч виготовлені подарунки найріднішим, навіть сторонньому на очі наверталася сльоза. Кожному з них хотілося міцно обійняти один одного і вже не розлучатися… На жаль, на заваді стали ворота (хоч і відчинені, але з охоронцем) та карантинні обмеження. Проте частинку душевного тепла вони змогли подарували один одному.
«Ми вас любимо!» - доносилося з одного боку. А у відповідь з іншого лунало: «Ми вас також!».
"Життя прекрасне – тож треба робити з нього свято, - підсумувала Людмила Михалєвська. - Якщо ми зуміли нашим чоловікам і татом скрасити приємними емоціями вечір – ми щасливі від того".
