Сьогодні, 10 жовтня, Нетішинська громада схилила голови у скорботі — на щиті повернувся до рідного краю 32-річний Герой Олександр Орлов (Мазярко) на псевдо Шибеник. Сльози навертаються на очі, душу рве печаль. Молодий, сповнений сил та енергії, завзятий, вольовий, розумний, але вже в лавах Небесного війська... Як боляче, війна забирає найкращих, цвіт нашої нації.
Олександр Орлов народився у Нетішині. Закінчив другу школу з золотою медаллю. Захоплювався фізикою, поглиблено вивчав англійську та українську мови, неодноразово був переможцем обласних та всеукраїнських олімпіад з фізики та математики. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному університеті на факультеті електромеханічного обладнання енергоємних виробництв. Під час навчання створив свій власний винахід, який виробляв електроенергію - адаптивний вітрогенератор. У фахових наукових колах вітрогенератор отримав високу оцінку, за що Олександра нагородили премією Президентського фонду Леоніда Кучми.
Працював бізнес-аналітиком НЕК «УКРЕНЕРГО», входив до команди фахівців DOZORRO, яка створювала аналітичні інструменти для системи державних закупівель «Прозорро».
На другий день повномасштабної війни Олександр разом з дружиною переїхали з Бучі до рідного Нетішина. Добровільно зняв з себе бронь і прагнув стати до лав ЗСУ, оскільки мав за плечима військову кафедру і спеціальність шифрувальника – досконало знав азбуку Морзе. Але у військкоматі попросили трохи почекати…
Мобілізували Олександра Орлова 19 січня 2023 року. Військовослужбовець пройшов бойовий шлях через Бахмут, Дружківку, Покровськ, Краматорськ – завжди на «нулі», де кожна хвилина могла бути останньою… Від молодшого лейтенанта до капітана, від командира групи спецрозвідки – до заступника командира батальйону військової частини А1302. Шибеник був двічі важко поранений: в жовтні 2023 року в боях за Кліщіївку отримав мінно-вибухову травму, а наприкінці травня 2024 року в боях за Андріївку - вогнепальне кульове поранення. Але після лікування та реабілітації знову повернувся в стрій.
12 вересня воїн загинув поблизу села Яблунівка Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Міг не йти у бій, але не залишив своїх побратимів – очолив групу, як справжній командир і воїн. Бій був важкий. Ворожі FPV літали, як сарана… В останні хвилини життя капітан Олександр Орлов записав коротеньке відео. Останні слова стали свідченням нескореного духу: «Знайте, що ми загинули з посмішкою на обличчі…»
Про мужність, хоробрість та відчайдушність воїна свідчать і його відзнаки - у грудні 2024 року Указом Президента був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», а в серпні 2024 року - відзнакою командування бригади «Холодний Яр».
Рідні, друзі та усі, хто знав Олександра Орлова, згадуватимуть його як світлу, надзвичайно розумну, добру, відповідальну людину.
У воїна залишилися дружина Інна, донька Ліля, мама Олена, батько Сергій, сестра Ірина, теща Галина, тесть Євгеній і вся родина, яка безмежно ним гордилася.
10 жовтня у рідному місті Олександру Орлову віддали останню шану. Вклонитися Героєві та підтримати рідних на центральну площу міста прийшло духівництво, представники влади, Хмельницької АЕС, близькі, друзі, колеги, бойові побратими, однокласники, знайомі. У чорному смутку схилила голову вся Нетішинська громада.Велелюдним було прощання й біля рідної домівки, де пройшли дитячі та шкільні роки захисника.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України.
До мурашок пробирала "Молитва Українського Націоналіста". Саме її слухав щоразу перед боєм або виходом на «нульову» позицію капітан Орлов. Вона надихала його на перемогу, додавала рішучості та сили.
Близькою по духу Герою була й пісня «Шибеник» гурту «Харцизи». Вона стала останнім саундтреком диверсійної групи з батальйону «Братство», яка героїчно прийняла свій останній бій на ворожій території. Саме ця пісня, сповнена сили й волі, відповідала характеру капітана Орлова. Її ввімкнули під час прощання з Героєм.
Від імені громади співчуття родині загиблого воїна висловили отець Василь, настоятель Свято-Дмитрівської церкви, та секретар міської ради Іван Романюк.
Скорботною ходою під супровід духового оркестру громада провела воїна до Собору святого архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ, де відбувся чин похорон.
Поховали захисника з усіма військовими почестями на міському цвинтарі.
Олександр Орлов віддав своє життя за нашу свободу, за рідну землю. Пам'ятаймо та шануймо цей подвиг, кожен на своєму місці виборюючи спільну перемогу. Низький уклін тобі, Герою!
З кожним полеглим Героєм ми все більше усвідомлюємо безсилість слів, бо жодні слова не взмозі загоїти рани. Тому сумуємо разом з родиною і щиро співчуваємо втраті.
