Пекучим болем та гірким смутком позначений сьогоднішній день. На щиті повернувся до рідного дому захисник Юрій Бабійчук, який віддав найдорожче — своє життя за мирне небо над Україною. Воїну було 54 роки... Клята війна принесла в родину подвійне горе - минулого року забрала у жінки 22-річного сина, а тепер в останню дорогу вона провела чоловіка.
Юрій Бабійчук народився 14 травня 1970 року в селі Прикордонна Улашанівка, що на Славутчині. Після закінчення школи в селі Хоняків навчався в Нетішинському професійному ліцеї. Довгий час працював у Славуті у приватному акціонерному товаристві «Об’єднання «Прогрес». Потім повернувся до рідного села, влаштувався на місцеве сільгосппідприємство та опікувався старенькими батьками. Після смерті батька 12 років доглядав тяжкохвору маму. Декілька років тому сім’я Юрія Бабійчука оселилася в Нетішині.
У червні 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. А 14 березня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині.
Жорстока війна принесла в родину подвійне горе. Рік тому пані Наталя, дружина Юрія, втратила свого сина Назара. Йому було лише 22 роки… Ворожа куля обірвала молоде життя поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. А тепер війна відібрала у неї чоловіка...
18 березня віддати шану Герою та розділити з дружиною Наталією та донькою Ілоною біль від важкої непоправної втрати на центральну площу міста прийшло духовенство, представники влади, Хмельницької АЕС, бойові побратими, друзі, знайомі та небайдужі мешканці громади.
У щирій молитві з глибокою скорботою та вдячністю усі присутні схилили голови перед мужнім та відданим сином своєї землі.
Священники храмів Православної церкви України, римо-католицької та греко-католицької церков спільно піднесли заупокійні молитви за душу загиблого воїна, яка, щиро віримо, буде у Царстві Небесному, де праведні спочивають. Адже немає більшої любові у світі, як віддати життя своє заради ближніх.
З прощальною промовою до скорботної родини та громади звернувся архімандрит Владислав, настоятель Собору святого архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла: «Полеглий Герой віддав своє життя не тільки за дружину, за свою дочку, він віддав життя за кожного з нас. Споглядаючи на домовину, покриту жовто-синім стягом, ми усвідомлюємо, якою дорогою ціною дається нам кожен день життя. Сотні захисників гинуть задля того, щоб над нашими головами було мирне небо… Ми повинні пам’ятати, що там кожен день на вагу золота і завтра може бути пізно. Маємо першими робити кроки назустріч нашим воїнам і не чекати, коли вони будуть просити допомоги. Ми повинні самі свідомо допомагати, і цим ми будемо наближати нашу перемогу, збережемо наше мирне життя».
Співчуття рідним полеглого Героя висловив заступник міського голови Василь Мисько: «Юрій був надзвичайно добрим, відвертим, чесним, працьовитим, турботливим сином для своїх батьків, яких доглянув в старості, та хоробрим захисником. Сьогодні, проводжаючи його в останню дорогу, висловлюю слова поваги та співчуття для родини — дружини Наталії, яка рік тому прощалася на цій площі зі своїм сином, та доньки Ілони… Честь і слава нашому воїну! Низько схиляю голову перед родиною».
Відспівали воїна у Соборі Св. архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ.
Поховали Героя з усіма військовими почестями у селі Садки, що на Острожчині.
У запеклих боях з підступним ворогом захисники України виборюють наше право бути господарями на своїй землі. Юрій Бабійчук - один із них.
Світла пам’ять Воїну! Щирі співчуття рідним.
