Двох захисників з Нетішина посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороди передали родинам військовослужбовців.
Начальник Нетішинської міської військової адміністрації Григорій Олендра зустрівся з рідними військовослужбовців, які віддали своє життя у війні з російськими загарбниками, висловив їм співчуття у зв’язку з непоправною втратою та вручив державні нагороди, присвоєні, на жаль, посмертно.
Як повідомили у Нетішинській міській військовій адміністрації, згідно з указами Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено:
-
Дмитра Анатолійовича ЦЮРУ
-
Дмитра Григоровича ОЛЕКСЮКА
Дмитро Цюра
Дмитро Анатолійович ЦЮРА народився 21 серпня 1992 року в с. Білашів Острозького району Рівненської області. Навчався в Білашівській ЗОШ І-ІІІ ст. Після закінчення школи продовжив навчання в Нетішинському професійному ліцеї за спеціальністю «Електрогазозварник». Разом з дружиною Валерією проживав в Нетішині, виховував семирічного сина.
18 жовтня 2022 року Дмитра мобілізували до лав Збройних сил України. Життя Героя Дмитра ЦЮРИ обірвалося 27 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі Донецької області. Захиснику було лише 31... Поховали Героя в рідному селі Білашів, що на Острожчині.
Дмитро Цюра був чесним, порядним, працелюбним, справедливим і життєрадісним, прикладом доброти та щедрості. А ще люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, братом та справжнім патріотом своєї країни. Саме таким його навічно запам’ятають рідні, близькі та знайомі.
Дмитро Олексюк
Дмитро Олексюк успішно закінчив Нетішинський НВК (нині гімназія «Ерудит»). Вступив до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості і здобув фах енергетика. Навчання поєднував з роботою. Під час виконання висотних робіт стався нещасний випадок. Дмитро отримав складні травми. Він мужньо переніс численні операції, але інвалідності не уникнув... Після довготривалого лікування без діла не сидів. Влаштувався електромонтером в Палац культури. А з часом знову почав займатися висотними ремонтними роботами. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Дмитро був на заробітках у Польщі. Але всім серцем і душею він був з Україною. Сконтактував з волонтерами і допомагав ЗСУ. За станом здоров'я був непридатним до військової служби, але наполегливо рвався захищати країну. Відтак "вийшов" на один із воєнкоматів на Тернопільщині і запропонував свою допомогу… Пройшовши військовий вишкіл на Львівщині, потрапив на бойові позиції.
Дмитро Олексюк був навідником кулеметного відділення стрілецького батальйону в/ч А1008. Ворожа куля обірвала життя воїна 30 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Куп'янського району на Харківщині.
Поховали Дмитра Олексюка 10 січня 2024 року у селі Севрюки Антонінської територіальної громади Хмельницької області.
Герою було 33 роки.
