Пекучий біль і гіркий смуток війни знову торкнувся нашої громади. На щиті додому повернувся захисник Віктор Вантрусов. 16 грудня рідні, священнослужителі, побратими, друзі, небайдужі мешканців громади спільно молилися за душу невинно вбитого загарбниками Героя, який віддав найдорожче — своє життя за мирне небо над Україною. Воїну було 45...
Віктор Вантрусов народився 31 липня 1979 року. Випускник загальноосвітньої школи №2 (нині Нетішинська гімназія «Гармонія»). Певний час їздив на заробітки за кордон. Декілька років працював у нетішинському ТОВ «Кондиціонер», тривалий період - у столичному ТОВ «Нові горизонти». Будував дерев'яні дитячі та спортивні майданчики, які встановлювались по всій Україні. Будівельних спеціальностей навчив його батько, який був майстром на всі руки.
У липні 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Після проходження спеціального військового вишколу його направили на найгарячішу ділянку фронту – Покровський напрямок, що на Донеччині. Молодший сержант Віктор Вантрусов був командиром кулеметного відділення стрілецького батальйону в/ч А 4056.
Та не минуло й місяця, 10 грудня, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Даченське Покровського району Донецької області, ворожа куля обірвала життя 45-річного воїна. Це було його друге бойове завдання…
На запитання командира «Хто бажає піти на завдання?» Віктор, не задумуюсь, відгукнувся першим. «Грудневий холод… Темінь… Густий туман… Рясний дощ… Навколо нічого не видно… Віктор з побратимами пильно вдивлявся в бік рашистів… Аж раптом, зі спини, засвистіли кулі… Ворог, скориставшись ситуацією, обійшов позиції наших оборонців. У тому бою загинуло троє воїнів, серед них й Віктор Вантрусов», - розповіли рідні захисника.
Щирий душею, працьовитий, добрий, надійний, комунікабельний, нікому ніколи не відмовив у допомозі – саме таким пам’ятатимуть Віктора Вантрусова рідні та знайомі.
У захисника залишилися сестра Олена, її чоловік Євгеній, доньки Лілія та Сівілія, цивільна дружина Наталя з дітьми Владиславом та Богданою, які стали для нього рідними.
16 грудня живим коридором, навколішки, схиливши голови, з прапорами та квітами у руках нетішинці провели в останню земну дорогу захисника, який віддав своє життя за мирне небо над Україною.
Попрощатися з Героєм та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, Хмельницької АЕС, близькі, друзі, колеги, знайомі. Плакало небо холодним дощем, плакала родина та вся Нетішинська громада.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
З прощальною промовою до громади звернувся отець Олег, настоятель Собору Ікони Божої «Неопалима Купина». Щирі слова вдячності та співчуття рідним від імені громади висловив заступник міського голови Василь Мисько.
Під супровід духового оркестру громада провела захисника до Собору Святого Архістратига Михаїла та Архангела Гавриїла ПЦУ, де відбувся чин похорону.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на міському кладовищі.
Важко знайти слова втіхи для родини, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, та нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних та близьких людей!
Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу. Слава Герою!
