Жалоба, сум і невимовний біль знову огорнули Нетішинську громаду. 13 листопада містяни з квітами, національною символікою та «живим коридором» проводжали в останню путь Героя, штаб-сержанта Збройних сил України Юрія Станіславчука. Життя захисника обірвалося 9 листопада. Воїну назавжди залишиться 44…
Юрій Станіславчук народився в Ізяславі. Закінчив місцеву школу. Навчався в Хотинському фаховому коледжі, у Луцькому національному технічному університеті.
Заробляти на життя доводилось на різних роботах. Коли почалася повномасштабна війна, працював у Києві. Відразу ж повернувся додому до Нетішина. А згодом добровольцем відправився на фронт.
44-річний нетішинець був штаб-сержантом, командиром танка в/ч А 0458. Боронив країну на Запорізькому та Харківському напрямках. У боротьбі з ворогом проявляв неймовірну мужність, хоробрість та сміливість.
...Наприкінці серпня 2022 року його екіпаж вів бій з переважаючою кількістю ворога. Навіть після ураження танк продовжував нерівний бій, в ході якого «помножив на нуль» два рашистських «Тигри» разом з екіпажами. Своїх побратимів з поля бою Юрій вивів без втрат. За це був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Про відчайдушність та відвагу воїна-танкіста свідчать й відзнаки Головного управління розвідки Міністерства оборони України - медалі "За сприяння воєнній розвідці України" та «Україна понад усе".
На початку листопада у Юрія Станіславчука з’явилася нагода побачитися з рідними. Побувши декілька днів вдома у короткій відпустці, він знову поспішав на передню лінію фронту до своїх побратимів. Але в дорозі йому стало зле... Лікарі до останнього боролися за життя Героя...
9 листопада захисник помер у місті Лубни, що на Полтавщині.
Тепер Герою назавжди 44.
У воїна залишилися батьки, сестра, дружина та двоє неповнолітніх дітей, яким так не вистачатиме тата...
13 листопада «живим коридором» з квітами та національною символікою зустрічали Героя у Нетішині. Провести в останню путь захисника на площу перед адмінбудівлею виконкому прийшли родина, друзі, представники влади, Хмельницької АЕС, священники різних конфесій… У глибокій скорботі схилила голову вся Нетішинська громада.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України.
З прощальною промовою до громади та щирими словами вдячності і співчуття до рідних звернулися отець Василь Кошіль, настоятель Свято-Дмитрівської церви, та міський голова Олександр Супрунюк.
Загальноміське прощання з Героєм відбулося й в Ізяславі. Відспівали Воїна світла священнослужителі Православної церкви України біля батьківського дому бійця.
Поховали захисника у рідному місті на Алеї почесних поховань.
Юрій віддав своє життя заради кращої долі й миру в Україні та перемоги у цій страшній війні.
Не забуваймо, якою дорогою ціною Україна виборює свободу і незалежність! Цінуймо відвагу тих, хто захищає наше майбутнє!
Нехай Господь Бог допоможе родині пережити гіркий біль непоправної втрати. А добрий світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Дякуємо тобі, воїне! Честь і слава Герою!
