Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника, мужнього бійця та земляка, який боронив українську землю від російського окупанта. 5 листопада Нетішинська громада з сумом та пекучим болем на душі провела в останню дорогу воїна Дениса Щелкуна.
Денис Щелкун народився 1 вересня 1986 року. Закінчив Нетішинську загальноосвітню школу №2 (нині Нетішинська гімназія «Гармонія»).
У Сімферополі здобув фах енергетика. Тривалий час їздив на заробітки – працював монтажником металевих конструкцій.
На військову службу був мобілізований наприкінці травня 2024 року. Отримавши повістку, з честю пішов виконувати свій військовий обов’язок перед українським народом. Денис Щелкун був водієм-електриком десантно-штурмового батальйону в/ч А0281.
Загинув на передній лінії фронту 28 жовтня під час виконання бойового завдання.
У Героя залишилась дружина Анна, 16-річний син Артем, брат Павло.
5 листопада живим коридором, на колінах, схиливши голови в скорботі, Нетішинська громада провела Героя у вічність. Рідні, близькі, друзі, побратими, керівництво громади, священнослужителі, містяни віддали шану полеглому воїну на площі перед будівлею виконкому міської ради.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков.
З прощальною промовою до громади звернувся отець Богдан, настоятель Свято-Параскевської церкви та храму преподобної Параскеви Сербської.
Щирі слова вдячності та співчуття рідним від імені громади висловив міський голова Олександр Супрунюк.
Відспівали захисника у церкві святого Івана Богослова УГКЦ.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на міському кладовищі.
Прикро і боляче, що такі молоді, сильні, мужні сини гинуть. Адже вони могли б ще багато зробити для своїх родин, нашої громади та України.
Денис Щелкун до останнього подиху боронив свою рідну землю, боровся за суверенітет держави, за рідних, друзів, за усіх нас, а тепер янголом-охоронцем оберігатиме Україну з небес!
Важко знайти слова розради, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини, та нехай добрий, світлий спомин про Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті.
Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…
Слава Герою!
