Багатостраждальна Україна у боротьбі за цілісність, незалежність та суверенітет не перестає втрачати кращих з кращих. До Небесного війська полинула чиста й світла душа Анатолія Андрощука. Попри численні поранення, він з перших днів війни разом зі своїми побратимами у найгарячіших точках ліній фронту виборював нашу свободу. 3 липня Нетішинська громада провела вірного сина України Анатолія Андрощука до місця останнього спочинку.
Анатолій Андрощук народився 7 березня 1999 року у Нетішині. Середню освіту здобував у загальноосвітній школі №2. У Нетішинському професійному ліцеї опанував фах електрика. У 2018 році підписав контракт зі Збройними силами України і брав участь в АТО/ООС на сході країни у складі 24-ї бригади. Відзначений нагородою «За відвагу».
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, в перших рядах добровольцем пішов захищати країну від окупантів. Анатолій Андрощук був старшим солдатом механізованого відділення механізованого батальйону в/ч 4007.
Під час виконання бойових завдань мужньо пережив численні поранення. Щоразу після лікування і реабілітації, як справжній воїн, повертався у стрій і продовжував на полі бою разом із бойовими побратимами боронити неньку-Україну. Останнє поранення, яке отримав на Донецькому напрямку, стало для Анатолія смертельним. До останнього подиху він боровся за життя, але серце не витримало. 27 червня захисник помер у лікарні Дніпра.
А скільки планів на майбутнє було у цього юнака-красеня! Створити сім’ю, побудувати дім, виховати сина… Клята війна зруйнувала все... Залишила ще одну сім’ю без найдорожчої людини. Для матері Наталії, батька Андрія та сестри Вероніки Анатолій завжди був надією, опорою та підтримкою.
Щирий, доброзичливий, мужній, справжній патріот – саме таким він залишиться у пам’яті друзів, бойових побратимів та усіх, хто знав і поважав його.
3 липня, стоячи на колінах, зі слізьми на очах Нетішинська громада проводжала Анатолія Андрощука до Небесного війська. На омиту сльозами площу прийшли вклонитися подвигу Героя рідні, близькі, друзі, однокласники, керівництво та мешканці громади, священнослужителі. Багатолюдним було прощання й біля рідної домівки юного захисника.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков.
Зі словами співчуття до рідних Героя звернувся настоятель Свято-Параскевського храму та церкви преподобної Параскеви Сербської отець Богдан Павлюк, який наголосив, що Анатолій продемонстрував своїми вчинками, що немає більшої любові над ту, як душу свою покласти за ближніх своїх. Священник закликав усіх присутніх не забувати, яку ціну платять наші хлопці, щоб ми прожили цей день спокійно, і продовжувати підтримувати нашу армію, робити все, щоб Україна якнайшвидше здобула Перемогу.
Від імені громади співчуття родині висловив заступник міського голови Василь Мисько: «Дякую усім, хто прийшов на цю оплакану сльозами площу. У глибокій скорботі схиляю разом з вами голову і дякую родині, яка виховала справжнього патріота, Воїна-Героя Анатолія Андрощука. Слава нашим хлопцям і дівчатам, які боронять державу, захищають кожного з нас. Слава Україні!».
По завершенні церемонії прощання під супровід оркестру та майоріння синьо-жовтих стягів домовину з тілом загиблого воїна пронесли на руках центральними вулицями міста до Собору Святого Архистратига Михаїла та Архангела Гавриїла, де й було звершено чин похорону.
Поховали захисника на міському кладовищі з усіма військовими почестями.
Прикро і боляче, що такі молоді, сильні, мужні сини гинуть. Адже вони могли б ще багато зробити для своїх родин, нашої громади та України.
Пам’ять про подвиг воїна Анатолія Андрощука назавжди житиме у наших серцях. Він є справжнім Героєм, який ціною власного життя подарував нам право на сьогодні та надію на завтра.
Нехай покоїться з миром чиста й світла душа Андрія. Вічна пам’ять захисникові й всім, хто поклав своє життя в бою з російськими загарбниками. Шана і слава Героям!
Низько схиляємо голови у скорботі й молитві! Щирі співчуття рідним та близьким воїна.
