Пекучий біль і гіркий смуток війни знову торкнувся нашої громади. На щиті назавжди повернувся додому захисник Юрій Бабійчук, якого майже рік вважали зниклим безвісти. 11 червня рідні, священнослужителі, представники влади, побратими, друзі, сотні мешканців громади спільно молилися за душу невинно убитого загарбниками Героя, який віддав найдорожче — своє молоде життя за кожного з нас. Воїну було лише 37...
Юрій Бабійчук народився 22 січня 1987 року у Нетішині. Закінчив Нетішинську школу №3. Навчався у Національному університеті "Одеська політехніка", але диплом про вищу освіту не отримав. Спочатку працював в Одесі, згодом у Нетішині на різних роботах - продавцем у відділі з продажу інструментів, збирав меблі. Був працьовитим, не цурався жодної роботи, мав чоловічий характер, комунікабельний, не конфліктний, доброзичливий.
На фронті Юрій Бабійчук був оператором управління механізованого батальйону військової частини №4447. Загинув 16 червня 2023 року під час ведення наступальних дій поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області внаслідок розриву ворожого артилерійського снаряду. Воїну було лише 37 років... Не судилося створити власну сім'ю, подарувати матері внуків… Така страшна ціна миру і волі, ціна наближення перемоги...
11 червня живим коридором, на колінах, схиливши голови в скорботі, Нетішинська громада провела Героя у вічність. Доземно вклонитися на прощання прийшло духівництво, представники влади, Хмельницької АЕС, сотні людей, рідні, близькі, друзі, знайомі. У глибокій скорботі мати, у якої війна відібрала єдиного сина...
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Святого Архістратига Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Рік очікувань, страждань і великого болю. Мати, яка втратила єдиного сина, виплакала вже всі сльози… Схиляємо голови перед скорботною матір’ю. Немає слів, якими б можна було її розрадити. Нехай Господь дасть їй сили пережити цей нестепний біль, велику втрату. Щиро молимося за воїна Юрія, який поклав своє життя на вівтар свободи, заради нашого майбутнього. Вічний спокій та Царство Небесне. Велика шана Герою», - звернувся до громади з промовою отець Олег, настоятель Собору ікони Божої Матері «Неопалима купина».
Від імені громади вклонився Герою за мужність і самопожертву та висловив співчуття рідним міський голова Олександр Супрунюк: «Сьогодні ми проводимо в останню путь 82-го полеглого Героя. Від громади хочу подякувати рідним та близьким і попросити вибачення, що не змогли вберегти… Ми повинні пам'ятати загиблих і допомагати воїнам, які продовжують захищати кордони нашої країни. Вірте один в одного, вірте у ЗСУ. Слава Україні! Вічна пам’ять Герою!»
Чин похорону звершено у Соборі Святого Архістратига Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали Героя на міському кладовищі з усіма військовими почестями.
У запеклих боях з підступним ворогом захисники України виборюють наше право бути господарями на своїй землі. Юрій Бабійчук - один із них. Світла пам’ять про мужнього Героя, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться в серцях нетішинців.
Занадто дорогою ціною - власними життями - платять захисники за спокійний сон кожного з нас, залишаючи по собі пекучий біль втрати та найсвітліший спомин.
Вічна пам’ять і слава українському Воїну!
