Жорстока війна продовжує забирати життя та приносити горе в оселі українців. Сьогодні, 2 грудня, велике горе об’єднало мешканців нашої громади. Нетішинці стали навколішки перед жалобним кортежем, щоб гідно віддати останню шану захиснику України - Сергію Пилипчуку. Плакало небо. Тужлива «Пливе кача…» краяла серце й душу. Сльозами вмилося місто…
Сергій Пилипчук – випускник четвертої школи (Нетішинської гімназії «Енергія») 2011 року. У Нетішинському професійному ліцеї здобув професію електрика. Працював у ПРаТ «Рівнеазот». Створив чудову сім'ю, разом з дружиною Наталією виховував дворічну донечку. У нього попереду могло бути довге і щасливе життя… Не судилося…
Коли ворог посягнув на нашу землю, Сергій одним із перших пішов її боронити. Служив у військовій частині 2195 Чернівецького прикордонного загону. Понад рік воював на сході. Попри свій молодий вік, побував у самому пеклі війни, захищаючи країну від російських окупантів у найгарячіших точках на Донеччині.
30 листопада нещасний випадок обірвав життя молодого прикордонника. Військовослужбовцю було лише 27.
Добрий, щирий, життєрадісний, активний, світлий, вдихав кожну мить життя на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв, любив, завжди готовий був прийти на допомогу і надати необхідну підтримку для родини та побратимів. Найкращий син, брат, чоловік, батько, побратим, гідний воїн, Герой... Таким Сергій Пилипчук був у житті, таким він залишиться у пам’яті усіх, хто його знав та любив.
2 грудня у рідному місті воїну віддали останню шану. Велелюдним було прощання на центральній площі. Вмилася сльозами велика родина Сергія. Немає слів, щоб передати біль матері Людмили та батька Василя. Ховати своїх дітей - то найжахливіше в житті. Їхньому сину назавжди залишиться 27… Свою надію та опору втратила дружина Наталія та дворічна донечка Софійка. Не вистачатиме тепер мудрих порад та підтримки меншим братам Олександру та Максиму. Не приїде у село до бабусі Галини її найкращий помічник. У скорботі хресні Тетяна та Юрій.
У чорному смутку схилила голову вся Нетішинська громада. Вклонитися Героєві та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, близькі, друзі, колеги, бойові побратими, однокласники, знайомі. За захисником "плакало" навіть небо.
На колінах та зі сльозами на очах нетішиці провели Героя в його останній земний шлях, подумки дякуючи за мирне небо над головою.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков.
«Сьогодні ми прийшли на цю площу, щоб віддати належну шану, подякувати, провести в останню дорогу з щирою молитвою та усіма почестями нашого Героя - воїна Сергія. Наші воїни – це справжні ангели світла, які ідуть у темряву та розвіюють її, - зазначив у промові отець Василь, настоятель Свято-Дмитрівського храму. - Жодна темрява не може встояти перед світлом. І кожен з нас повинен бути промінчиком та джерелом світла, повинен вселяти один в одного надію на те, що злий і підступний ворог буде переможений. Будьмо носіями добра, світла, надихаймо один одного, допомагаймо нашим воїнам і захисникам, підтримуймо та віддаваймо належну шану членам сімей тих, хто сьогодні воює і хто відійшов у вічність. Нехай милостивий Господь прийме усіх наших захисників під свою опіку, а полеглих - у небесне царство».
Від імені громади прощальне слово виголосила перший заступник міського голови Олена Хоменко: «Доброта – це слово могло, напевне, бути його другим ім’ям. Сергій був щирим, мав велике добре серце, був готовим прийти на допомогу. Навіть у відпустці не забував, що там його чекають побратими і шукав для них допомогу. У його великій родині - глибока рана на серці. Ми щиро сумуємо та висловлюємо свою підтримку. Наше основне завдання - залишити в пам’яті усе найсвітліше про воїна. Доки живе наша пам'ять, доти живуть дорогі нам люди. Велика подяка тим, хто сьогодні одягнув військову форму. Завдяки вам ми можемо спокійно спати, ходити на роботу... Тримаймося, поки ми тримаємося разом, доти будуть стояти і наші хлопці. Якщо ми не будемо надавати їм всебічної підтримки, ми не вистоїмо. Сьогодні тільки від нас залежить, чи вистоїть Україна. Слава Україні! Героям слава!»
Відспівали захисника у Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали воїна з усіма військовими почестями на міському цвинтарі.
Важко знайти слова втіхи для родини, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, та нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних та близьких людей!
Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу. Слава Герою!
Вічна та світла пам’ять!
