Нестерпна війна продовжує приносити біль та невичерпне горе в українські родини. Країна втрачає цвіт нашої нації - мужніх та безстрашних воїнів, які до останнього подиху виборюють її незалежність та цілісність. Вже ніколи не повернуться до рідних домівок й понад 50 Героїв з Нетішинської громади.
Сьогодні, 17 листопада, нетішинці знову схилили голови в жалобі. В останню земну дорогу проводжали воїна Максима Купріянова, якого тривалий час вважали безвісти зниклим. Страшних 10 місяців віри та сподівань, яким, на превеликий жаль, не судилося здійснитися…
Максим Купріянов - випускник другої школи (нині це Нетішинська гімназія «Гармонія»). У Нетішинському професійному ліцеї здобув робітничу професію. Згодом вирішив опанувати військову справу та вступив до лав ЗСУ на контрактну службу.
А в січні 2022 року, по завершенні контракту, Максим поїхав працювати до Польщі. Та всі життєві плани перекреслила війна. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він довго не роздумував. Повернувся з-за кордону і добровольцем пішов на фронт, щоб захищати країну від московських окупантів.
Служив стрільцем-санітаром у в/ч А 2962. Мужній воїн гідно виконував свій військовий обов’язок, був надійним товаришем для побратимів. …Та 7 лютого 2023 року життєва зірка захисника навіки згасла. Максим Купріянов загинув під час бойових дій у Вугледарі, що на Донеччині. Йому виповнилося лише 34…
Тривалий час військового вважали зниклим безвісти, але рідні не втрачали надії, що їхній захисник живий. На превеликий жаль, ДНК підтвердила загибель Героя.
Він тепер назавжди у строю Небесного війська... У Максима залишилися батьки, дружина, брати та сестри. Осиротіло четверо дітей.
17 листопада воїн Максим Купріянов повернувся додому на щиті. Навколішках, живим коридором, з національною символікою зустріли та провели воїна в останню дорогу нетішинці та кривинці. Разом з великою родиною доземно вклонитися на прощання прийшли сотні людей - рідні, близькі, друзі, знайомі, вчителі, однокласники Максима Купріянова.
Багатолюдним було прощання з Героєм біля домівки, де він проживав, на площі та у Старому Кривині.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники ПЦУ та УГКЦ на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Ми знову зібралися на цьому скорботному місці, щоб зустріти нашого Героя, щоб помолитися за його безсмертну душу, щоб провести його у вічність. Пригадуєте, коли Бог послав на землю свого улюбленого Сина та Ісус Христос наближався до хресної смерті, він молився в оливковому саду: «Отче, нехай мене мине ця чаша страждань. Але нехай буде воля Твоя»… Те ж саме ми спостерігаємо сьогодні, споглядаючи на цю сумну домовину. За десять місяців мати не один раз також просила у Бога за свого сина, і, мабуть, не один раз повторювала слова: «Господи, нехай мине ця чаша мене». Та ворожа куля зупинила серце, забрала життя у воїна Максима. І сьогодні ця чаша сповнена горя, болю, сліз… Нехай всемилостивий Бог прийме нашу спільну молитву, нехай дарує йому те, що є найдорожчим - життя вічне у Царстві небесному», - з словами зі Святого Письма звернувся до нетішинців отець Владислав.
Від імені громади співчуття родині висловив міський голова Олександр Супрунюк: «Вже понад 50 Героїв з Нетішинської громади – нетішинці та кривинці - поклали своє життя за нашу свободу та незалежність... Сьогодні ми прощаємося із воїном Максимом Купріяновим. Схиляю голову перед Героєм і висловлюю глибокі співчуття родині. Як боляче втрачати таких молодих хлопців, яким тільки жити, творити, будувати плани на майбутнє… Вони гинуть за кожного з нас. Ми зобов’язані пам’ятати про них, допомагати рідним пережити це нестерпне горе. Ми також повинні продовжувати допомагати всім нашим захисникам, які боронять нашу країну. Слава Україні! Героям Слава!»
Відспівували захисника у Свято-Дмитрівському храмі у Старому Кривині.
Поховали воїна на сільському цвинтарі.
Висловлюємо щирі співчуття родині. Низький уклін, вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
