Висип внаслідок стресу: діагностика та лікування

Нейродерміт – це захворювання шкіри, що виникає в осіб із неврастенічною конституцією. Він проявляється своєрідною шкірною реакцією у відповідь на механічні та інші подразники. Для зменшення шкірних проявів місцево застосовують Пантенол або кортикостероїдні мазі.

Чому виникає

Основними факторами, що сприяють розвитку нейродерміту, можуть бути:

1. тривалий та хронічний стрес;
2. функціональні порушення нервової системи;
3. індивідуальна реактивність нервової системи;
4. інтоксикації;
5. метаболічні порушення;
6. подразнення вегетативної нервової системи.

Шкірні прояви

За перебігом розрізняють обмежений та дифузний нейродерміт. Обмежений – має чітку локалізацію, а дифузний – немає чітких меж. Обмежений нейродерміт розвивається на певній ділянці шкіри:

1. задня та бокова поверхні шиї;
2. аногенітальна область;
3. внутрішня поверхня стегон;
4. міжсіднична складка;
5. розгинальні поверхні передпліч.

Спочатку немає візуальних змін, лише відчувається свербіж. Далі виникають папули. Вони щільні та вкриті лусочками. Також вони можуть зливатися та утворювати плоскі бляшки різних розмірів. Шкірний малюнок посилюється. Вогнища неоднорідні, бо є зони гіперпігментації, лусочок, розчухів та папул. Дифузний нейродерміт переважно виникає на кінцівках, рідше — на тулубі. Шкіра стає сухою та ущільненою. Колір – синюшний. Шкірний малюнок різко виражений. Супроводжується нестерпним свербежем, що сприяє виникненню розчухів. Наявність розчухів підвищує ризики приєднання вторинної інфекції. 

Діагностика хвороби

Діагностувати нейродерміт може лише лікар-дерматолог. Формулювання діагнозу ґрунтується на даних анамнезу життя та захворювання та клінічних проявах. Проводять диференційну діагностику з:

1. атопічним дерматитом;
2. екземою;
3. псоріазом;
4. червоним плоским лишаєм;
5. лінеарним дерматозом.

Лікування нейродерміту

Терапія призначається лише лікарем. Не варто вирішувати проблему самостійно, адже це може мати негативні наслідки для вашого здоров'я. Необхідна гіпоалергенна дієта. Обмеження гострих, пряних та копчених страв, алкоголю, кави, шоколаду та солі. Проводять корекцію виявлених порушень нервової системи з застосованням:

1. транквілізаторів (Феназепам);
2. нейролептиків у невеликих дозах;
3. антидепресантів (Триптизол);
4. седативних препаратів (Валеріана, броміди);
5. антигістамінних засобів.

Для корекції порушень травної системи призначають ферментні препарати (Мезим, Фестал, Панзинорм). Також застосовується фізіотерапія (фонофорез, електрофорез, дарсонвалізація, кріотерапія). Вона дає позитивний ефект, особливо – з застосуванням протисвербіжних та розсмоктувальних препаратів. Місцево застосовують мазі та пасти: сірчано-нафталанну, сірчано-дігтярну, Пантенол, кортикостероїдні.