4 жовтня у Нетішинській громаді знову журливо лунала «Плине кача…», жовто-блакитні квіти в руках, схилені голови на знак поваги до Героя… Містяни, родина та побратими прощалися з вірним захисником України Дмитром Семенюком.
Чоловіку було лише 39 років. Дмитро служив стрільцем 2-го аеромобільного відділення, аеромобільного батальйону в/ч А 4355.
Серце воїна, не витримавши навантажень на лінії фронту, зупинилось 18 вересня у Краматорську. Він мужньо захищав Україну, та сили людські не безмежні…
Дмитро Семенюк навчався у Нетішинській ЗОШ № 2, закінчив Нетішинський професійний ліцей, працював у рідному місті електрогазозварником. Чоловіка призвали до війська у березні 2023 року. А до того він допомагав військовим в тилу – варив «буржуйки» з товаришем.
Дмитро був хорошою людиною – згадують Героя всі, хто його знав. А ще веселим, енергійним та добродушним. На цій землі за ним сумуватиме батько, син, родина, друзі та всі знайомі. 8-річний Артем буде пишатися татом, та ніщо не зменшить біль втрати.
4 жовтня на площі перед адмінбудівлею виконкому відбулося багатолюдне прощання.
Віддати шану воїну та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, близькі, друзі, колеги, знайомі.
«Ми не можемо просто чекати перемоги, сама по собі вона не станеться. ЇЇ здобувають, над перемогою працюють, важко працюють… Перемога, як мені здається, від слова «могти», тобто зробити більше, ніж я можу, понад власні сили. І це стосується кожного з нас, ми не можемо залишатися осторонь, кожен може робити свій внесок у перемогу. Ворог не зміг здолати воїна Дмитра, він робив понад свої можливості, тому не витримало його серце, не витримало його тіло, та дух його залишився незламним, непереможеним. Згадаймо Байду Вишневецького, якого підвісили за ребро, а він насміхався над ворогами… Згадаймо Героїв Крут, сучасних Героїв… Ми сьогодні просимо Господа прийняти душу Дмитра до тих тисяч мужніх воїнів, які поклали своє життя за Україну», - з промовою до присутніх звернувся отець Павло Хведорук, настоятель храму Св. Івана Богослова УГКЦ.
Від імені громади співчуття родині висловив міський голова Олександр Супрунюк: «Сумно, надзвичайно боляче проводжати воїнів в останню дорогу. Та ми ведемо національно-визвольну війну з тою імперією, яка поневолює нас сотні років. А наші сучасні Герої пишуть нову історію перемог. Зараз весь цивілізований світ з Україною, тому ми маємо всі шанси подолати зловісну імперію, яка не може існувати без крові. Та щоразу серце крається, коли ми прощаємося з нашими синами, ніщо не втішить батьків та родину. Щирі співчуття родині Героя».
Скорботною ходою присутні провели воїна до Собору архістратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла ПЦУ, де відбувся чин похорону.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на міському кладовищі.
Надважкими зусиллями українським бійцям доводиться захищати мирне майбуття для наших дітей. Втрати, ціна яких – людське життя, непоправні. Та громада не забуде подвиг кожного.
Вічна пам'ять Герою!
