Професія вчителя – одна з найважливіших та найвідповідальніших. А школа – те місце, де дитина навчається, зростає, формується як особистість. Тому так важливо створити комфортний осередок, де кожний учень буде прагнути успіху. Із цим завданням вже багато років чудово справляється Нетішинська гімназія «Ерудит» - донедавна Нетішинський НВК.
2 роки тому за результатами конкурсу заклад очолила вчителька української мови і літератури та багаторічна заступниця директора з науково-методичної роботи Надія Володимирівна Конончук.
Надія Володимирівна у професії вже понад два десятиліття. Має багато відзнак, нагород, учнівських перемог, реалізованих сучасних освітніх проєктів. А цьогоріч педагогиня нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України».
З нагоди Дня працівників освіти та 35-річчя навчального закладу журналісти «Нетішин.City» зустрілися з очільницею гімназії, щоб дізнатися більше про особливості її роботи, багаторічний професійний шлях, здобутки, секрети успіху та плани на майбутнє.
- Надіє Володимирівно, звідки ви родом та чому обрали саме професію вчителя?
-Я сама з Вінничини, з мальовничого села Савинці. Важко відповісти на це традиційне запитання. Напевно, так склалися зірки, так склалася доля… У мене було вміння працювати з маленькими дітьми, бажання з ними перебувати ще у юному віці. Я дуже полюбляла літературу: читала все і всюди. Мама бачила мої вподобання, спрямовувала за принципом сродної праці: що подобається, тим і потрібно займатися. Нас було четверо дітей у сім’ї. Тато був інженером, мама – бухгалтером. Батьки всім дали хорошу освіту, керуючись принципом, що було близьке кожній дитині, які були нахили. Моя вчителька вирішила, що я маю викладати українську мову та літературу, хоча я більше на той час захоплювалася історією. Та згодом я полюбила українську мову за її закономірність у всьому. Це дуже точна дисципліна насправді. Закінчила з відзнакою Миколаївський державний педагогічний інститут і одразу у 1995 році потрапила до Нетішина. Тут якраз відкрилася четверта школа.
- Розкажіть про ваш професійний шлях до посади директора гімназії.
- Нетішинська ЗОШ №4 – це моє перше місце роботи. Ми відкривали школу, заповнювали її партами, столами. За місяць роботи ми дуже здружилися з колегами, разом організовували навчальний процес, зустрічали учнів. Я мала класне керівництво у 5 класі. Тоді ще були і українські, і російські класи. Я дуже старанно та натхненно взялася до праці, що мені аж зробили зауваження, що не потрібно дітям такого детального аналізу робити, не навантажувати їх термінами та інформацією. Та насправді це було їм лише на користь. З перервою на декретну відпустку я працювала вчителем української мови та літератури у 4-й школі до 2003 року.
Коли директором третьої школи став Олександр Агейович Роюк, мені запропонували у цій школі посаду заступника директора. З того часу я тут. Не завжди було просто, я була молода, а колектив досвідчений, амбітний… Але згодом відчула підтримку багатьох колег, адже коли є системність, цілеспрямованість, розуміння того, що ми працюємо на імідж закладу, що потрібно розвиватися, коли ти береш участь разом з усіма у всіх процесах, з’являється відчуття, що ви рухаєтесь до спільної мети. Не можна вимагати від педагогів того, чого сама не робиш – це мій принцип.
Заступником директора працювала 18 років. І ось вже 2 роки – на посаді керівника навчального закладу.
- Ви багато років присвятили адміністративній діяльності. Що вам дав цей досвід?
- Часто кажуть: «Та що там нового може бути у вас у школі?» Тому щоразу, щоб не закостеніти, не зупинитись, шукаєш щось нове і розвиваєшся, прагнучи залучити до цього процесу якнайбільше людей. «Бути живим - означає постійно над чимось працювати» - такий принцип мого життя. Обов’язки заступника і директора – це різні речі. Зараз увага більше спрямована на фінансування, роботу з кадрами. На посаді керівника вчишся максимально ефективно комунікувати, домовлятися, переконувати, мотивувати. Потрібно вирішувати дуже багато побутових моментів.
- Чи поєднуєте керівництво закладом з викладацькою діяльністю?
- Я завжди викладала. Ось випустила 11-ті класи, зараз маю 5-ті. Це різний підхід, звісно. Діти цікаві, безпосередні. Я завжди готуюсь до уроків, пишу новий конспект, жодного разу не використала старий. Адже час йде, все змінюється, програма змінюється, учні різні, ситуації різні. Зараз у зв’язку з війною у 5-х класів Нової української школи немає підручників з української мови та літератури, тому і у школі, і вдома діти та я користуємось електронними книжками, урок супроводжую презентацією, надаю доступні дистанційні домашні завдання.
- Які у вас методи та особливості викладання?
- Вивчення мови - це цілеспрямована та системна робота. Найперше, що я роблю, запитую учнів: «Для чого вам потрібно знати мову?» Вони відповідають по-різному, але я їх спрямовую на діяльнісній підхід та застосування здобутих знань. Дуже дратує суржик, неправильна вимова, тому навіть менших зупиняю і виправляю. Вже за місяць такої роботи на уроках видно результат. Постійно проводимо цікаві дослідження. За правильну відповідь нагороджую дітей додатковими балами, які вони можуть використати на свій розсуд. Грамотність і вміння висловити свою думку – такий наголос у вивченні української мови.
З літератури - головне, щоб учні читали. Змушувати їх не потрібно, це не має бути як покарання. Дитина має читати в задоволення. Потрібно читати разом з дітьми, показувати власний приклад, створити відповідну атмосферу читання, щоб це було як свято. Робота зі знаками, візуалізація – ефективні вже в старших класах. Учні читають, аналізують, інтерпретують – це цікаве бачення людини через призму свого світосприйняття.
Сама я з дитинства любила читати, особливо історичні романи. За літо я могла двічі-тричі перечитати одну й ту саму книжку. Тато не завжди мав час поїхати зі мною до бібліотеки, тому, я візьму, наприклад, шість книг, прочитаю, а поміняти на інші змоги немає – читаю знову. З сином свого часу читала те, що йому було цікаве: і Гаррі Поттера, і фентезі. Зараз читаю і художню, і мотиваційну, і професійну літературу. Це розвиває і розширює кругозір.
- Яким, по-вашому, має бути сучасний педагог?
- Не уроком єдиним живе вчитель. Це особистість, яка має розвиватися. Просто прийти і провести урок – це замало для справжнього вчителя. Вчитель має бути сучасним, не можна залишатися з тими формами та прийомами, які були років 10 тому. Якщо потрібно йти в інформаційний простір, то треба йти, бо там наші учні. Якщо з дитиною потрібно працювати індивідуально, то це потрібно робити. Якщо потрібно виходити за межі свого комфорту - не триматися за старе. Якщо діти в гаджетах, то й ми маємо бути в них, створюючи навчальний контент.
- Які ви ставили завдання перед собою як керівник? Що здійснено, а що у планах?
- За 20 років роботи напрацювань та планів дуже багато. Чимало вже втілили, але ще багато попереду.
Моє головне завдання – це безпека та комфорт здобувачів освіти. Я беру участь безпосередньо у багатьох процесах. Прагну долучати до різного роду діяльності і дітей, і педагогів, і батьків. Наприклад, минулого року ми своїми руками створили у гімназії артпростір, залучивши мінімальну кількість коштів. Не можу не згадати проєкт «Розмалюй своє сховище» - спільними зусиллями ми разом з дітьми розмальовували шкільне укриття. Приходили у вихідні, після уроків, координували цю роботу Наталя Шостак та Ірина Ковальська, після творчої праці обов’язково були чай, піца, спілкування та обмін враженнями. Тут учні вже партнери, їхня участь і думка вагомі, їм це дуже важливо.
У педагогічному колективі важливим, на мою думку, є відчуття довіри й відповідальності. Тому багато заходів проводимо із командотворення. Участь у різних професійних заходах у школі беруть ті, хто відчуває у цьому потребу, має бажання.
Ми створили інформаційний простір школи, який включає і сайт, і сторінки в Facebook, Instagram, TikTok, YouTube. Із 2022 року в школі працює медіакоманда «#Вільні», яка з вересня 2022 року розпочала щомісячний випуск дайджесту подій «Новини вільних» (куратор Ірина Ковалінська), який популяризує діяльність закладу у соцмережах.
З нового навчального року ми запровадили електронний журнал та електронний щоденник. Це ефективний засіб комунікації, батьки бачать оцінки, відвідування, можуть проконтролювати виконання домашнього завдання. Ми таким чином ще й допомагаємо покращити екологічну ситуацію – паперові журнали відсутні.
Разом з дітьми створили проєкт роздягальні для дівчат і для хлопців. Поки що це тільки у планах, адже подали його на грантові конкурси. Сподіваємось на допомогу міжнародних організацій. Хотілося би велостоянку. Є ще чимало інших задумів.
- Що нового ви привнесли у роботу закладу як керівник?
- Намагаюсь притримуватися нової управлінської моделі, не з примусу, а з внутрішньої мотивації та прикладу для чого ми це робимо. Команда – це весь колектив, який має спільну мету та до неї рухається, це плече підтримки. Всі форми роботи, чи методичні, чи навчальні налаштовані на те, щоб ми створили команду і працювали на розвиток та перспективу. Такими принципами керуюсь. А загалом все - це спільна робота, неправильно казати, що це моя заслуга.
Так, Нетішинська гімназія «Ерудит» у 2021-2023 роках активно впроваджує проєктну діяльність, бере участь у локальних, всеукраїнських та міжнародних проєктах: «Учитель НУШ – учителю основної школи», «Нація, яка читає, – непереможна», «STEAM-школа», всеукраїнських освітніх проєктах «Світ чекає крилатих», «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», Усесвітній день Гідності, «Соціальні та емоційні навички XXI ст. Liones Quest», «Академічна доброчесність у дії», «Школа вільна від насильства».
Заклад є активним учасником EdCamp Ukraine — спільноти українських освітян, яка створена й діє за принципами всесвітнього руху EdCamp. У жовтні 2020 року за моєї ініціативи, тоді ще заступниці директора, на базі закладу в онлайн-форматі було проведено афілійовану (не)конференцію EdCamp Netishyn «Учнівство й вчительство: як і чому навчати й навчатися».
А у березні 2023 року Нетішинський ліцей № 3 організував і провів уже магістральну (не)конференцію міні-EdCamp Netishyn «Відвага й відповідальність у вільному українському просторі: тримаймо стрій, колеги!»
З метою розширення освіти і залучення дотаційних ресурсів, міжнародного партнерства, програм неформальної освіти із жовтня 2021 року школа стала учасником Міжнародної програми PALS 2030.
- Якими здобутками пишається гімназія?
- Ми постійно розвиваємось та прагнемо, щоб наші учні здобували ґрунтовні знання, брали участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах та перемагали.
Ми успішно представляли заклад на Міжнародній олімпіаді Геніїв екологічного спрямування Genius Olympiad, саме в цьому конкурсі найкращим закладом освіти України у 2023 році був визнаний Нетішинський ліцей № 3, Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості, інтернет-олімпіаді з математики, Всеукраїнському турнірі з медіаграмотності, Всеукраїнському конкурсі з інфомедійної грамотності, Всеукраїнському проєкті зі створення найбільшого електронного словника українським мовно-інформаційним фондом Національної академії наук України, проєкті Малої академії «Агенти змін», «Юніор-дослідник», Всеукраїнському відкритому марафоні з української мови, Всеукраїнській інтернет-олімпіаді «Крок до знань», конкурсі-захисті учнів – членів МАН України, Всеукраїнській дитячо-юнацькій патріотичній грі «Джура», фаховому конкурсі «Учитель року 2023».
У 2023 році учениці закладу стали учасниками української делегації на Міжнародній олімпіаді Геніїв і представили Україну в Рочестерському технологічному інституті, штат Нью-Йорк: срібним призером стала Іванна Радиця (учителька Надія Конончук), бронзовими призерами - Єлизавета Бредіхіна, Каріна Галах (учителька Світлана Фабрицька).
Стипендіатами Президента України ставали Роман Статкевич, Роман Суханевич, Сергій Яцук, Анна Карпова, випускники школи.
Звісно, ми цим пишаємось.
- Надіє Володимирівно, як працює ваш заклад в умовах війни?
- Нетішинська гімназія «Ерудит» працює зараз очно. У нас хороше, повністю облаштоване шкільне укриття на 1600 осіб (а загальна кількість учнів 1-9 класів 1108). Ми чітко організували алгоритм переходу в сховище – 5 хвилин цілком достатньо, щоб всі діти та працівники спустилися у безпечне місце. Там затишно, тепло, світло, є генератор, місця для сидіння, санвузли, резервуари для води. Дуже гарно розмалювали сховище діти. Але й до дистанційного навчання ми готові. Заклад має власну інформаційну корпоративну платформу.
- Яке кредо гімназії «Ерудит»?
- Місія нашого навчального закладу - створити освітній простір, де в кожного буде відчуття мети. Це головне. Серед основних завдань гімназії, які ми активно впроваджуємо: створення безпечного, функціонального, комфортного (в тому числі інклюзивного) середовища. Ми прагнемо забезпечити високу якість освіти та формування ключових компетентностей учнів. Що стосується педагогічного колективу - це розвиток професійних компетентностей, інноваційна діяльність та педагогічна свобода. У гімназії - розвиток управлінських процесів на основі сучасних технологій (в тому числі інформаційних).
Взагалі я за те, щоб учні, батьки приходили до нас з пропозиціями. Я та колектив завжди готові до співпраці.
- Чи долучаєтесь до волонтерської діяльності?
- Будь-які заходи, які ми проводимо в гімназії, і учнівські, і вчительські – у наш час, період війни, мають винятково благодійний характер. Допомагаємо всім, хто звернеться: і нашим випускникам, і просто тим, хто потребує. Даємо клич і намагаємось у найкоротший термін зібрати необхідну суму, адже там час не чекає. Це ми перебуваємо у достатньо спокійних умовах, а у «гарячих» точках потрібно діяти якнайшвидше. Кожен донатить по мірі можливості, передаємо самі або через волонтерські організації. Співпрацюємо з усіма штабами, які є в місті. І уроки проводимо, і на екскурсії до волонтерів ходимо. Благодійність – це також один із пріоритетів нашої роботи зараз. І діти обов’язково мають долучатися до неї.
- «Відмінник освіти» - що для вас значить це звання?
- 25 серпня я з Києва їхала до Львова, прийшло повідомлення, що я отримала це звання. Звісно, була приємно здивована. Ця відзнака - це усвідомлення того, що моя праця важлива не тільки для мене, а й для інших; це усвідомлення того, що це за багаторічний досвід роботи, а не за неповних 2 роки директорства.
