Нетішин знову у сльозах та жалобі. Війна продовжує приносити нестепний біль у нашу громаду. Вона відбирає життя у мужніх захисників, які до останнього подиху борються за мирне небо над Україною. У вівторок, 5 вересня, рідні, друзі, духівництво, побратими та небайдужі нетішинці у глибокій скорботі провели до місця останнього спочинку гідного сина України Юрія Самковського.
34-річний Герой був солдатом, інспектором прикордонної служби 2-ї категорії, водієм 2-ї групи силової підтримки 2-го відділення силової підтримки відділу силової підтримки Національної академії Державної прикордонної служби України. Він загинув 2 вересня на лінії фронту внаслідок скиду вибухового пристрою з ворожого безпілотника.
Юрій Самковський народився у селі Романіни на Славутчині. Згодом родина перебралася до Нетішина. Закінчив першу школу. Після 9 класу вступив до Острозького військового ліцею. Згодом опанував фах юриста в Острозькій академії. Після строкової військової служби працював у міліції в Острозі та в Славуті. До війни 9 років був далекобійником за кордоном. Але у перші дні повномасштабного вторгнення повернувся захищати Україну. Спершу вступив до лав місцевої тероборони, а через два тижні пішов до війська добровольцем.
...Життя Юрія лише набирало обертів. Молодий, повний планів. Його так не вистачатиме матері Тамарі, дружині Іванні при надії, двом донечкам, друзям, його не вистачатиме нашому Нетішину.
Енергійний, запальний, сміливий, з неабияким почуттям гумору – саме таким залишиться назавжди в серцях рідних та близьких наш Герой.
5 вересня Нетішинська громада провела в останню земну дорогу захисника Юрія Самковського, який віддав своє життя за мирне небо над Україною.
Віддати шану воїну та підтримати рідних прийшло духівництво, представники влади, близькі, друзі, колеги, знайомі. Приїхали попрощатись з Юрієм і його побратими з Національної академії Державної прикордонної служби.
Церемонія прощання розпочалася біля рідного будинку Героя, що по вулиці Чорновола. Жалобна хода пройшла від дому захисника до центральної площі міста. Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла. Долучився до панахиди й капелан Національної академії Державної прикордонної служби Діонісій Ткаченко.
«Сьогодні ми зібралися тут, щоб схилити голову у скорботі перед воїном, щоб подякувати новітньому Герою за мужність і самовідданість. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юрій був за кордоном. Ми чудово розуміємо, що він міг би там і залишитися. Але він повернувся, щоб захищати свій дім, свою родину, країну, націю, народ…», - зауважив у своєму зверненні до громади капелан Діонісій Ткаченко. Згадав він і заклик із “Вічного революціонера”, з яким до своїх земляків звертався понад півтора сторіччя тому Іван Франко “Не ридать, а добувати. Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі!” Він не втратив актуальності й сьогодні і продовжує надихати нові покоління українців у боротьбі за незалежність України, волю та самоідентичність.
Щирі слова вдячності та співчуття рідним від імені громади висловила перший заступник міського голови Олена Хоменко: «На таких, як Юра, тримається країна. Про таких кажуть: «Міцний горішок». Він мав сильний характер. Бувало, скаже - як відріже. Водночас мав почуття гумору. З перцем! З ним було не страшно ні родині, ні побратимам, тому що він був сміливим, відвертим і чесним…Він був справжнім… Співчуваємо родині, розділяємо біль втрати...».
Слово взяв і побратим загиблого, полковник Юрій Небельський: «Загинув воїн, Людина з великої букви. Юрій вступив до лав Державної прикордонної служби на початку березня минулого року. Ми разом виконували бойові завдання спочатку на Житомирщині, потім на Сумщині, Донеччині… Юра був достойним сином, чоловіком, громадянином своєї країни, жертвуючи власним життям, виконував бойові завдання, показував приклад, і робив усе можливе, щоб наблизити перемогу. Але, на жаль, загинув як справжній патріот своєї держави. Спочивай з Богом, Герою!»
Відспівали воїна у Соборі Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла. Поховали Героя на міському цвинтарі.
Ця жахлива втрата молодої людини, справжнього патріота, люблячого сина, турботливого чоловіка, надійного побратима глибоким болем обізвалася у серцях усіх, хто знав і не був знайомий із Юрієм. В скорботі ми вкотре усвідомлюємо страшні реалії війни, яка забирає цвіт нації.
Вічна слава і шана Герою!
Немає у світі сили, яка б могла затамувати невгамовний біль рідних. Щирі вам співчуття...
