Цьогорічний Медовий Спас став для нетішинців скорботним, адже у місті оголошено триденну жалобу за загиблим Героєм Максимом Данилюком. Приспущені державні прапори на будівлях установ, організацій та підприємств громади. Воїн поліг на полі бою 8 серпня на Донеччині.
14 серпня на щиті назавжди повернувся додому воїн Максим Данилюк, 1985 року народження, старший солдат, стрілець-помічник гранатометника третього десантно-штурмового відділення третього десантно-штурмового взводу першої десантно-штурмової роти в/ч А 0224.
До війни нетішинець працював зварником на різних підприємствах. Вів активне життя, займався спортом, захоплювався риболовлею.
Наприкінці травня цього року його призвали до лав Збройних сил України. Про те, що Максим пішов боронити країну, знали лише найрідніші – не любив героїзувати непросте виконання громадянського обов’язку. Максим Данилюк пройшов військовий вишкіл у Великобританії. Прослуживши два місяці, воїн віддав своє життя за України.
Боєць загинув поблизу Новомихайлівки Покровського району на Донеччині під час виконання бойового завдання. Тепер йому назавжди 38.
У Нетішині у захисника залишилися мама Людмила, сестра Альона, синочок Олександр.
Усі, хто знав Максима, пам'ятатимуть його як надзвичайно чуйну, світлу, добру, безвідмовну людину.
Провести в останню путь захисника, який віддав життя за кожного з нас, на площу перед адмінбудівлею виконкому прийшли родина, друзі, священники різних конфесій, сотні містян… На колінах, з квітами та державною символікою громада віддала останню шану воїну.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України, греко-католицької та римо-католицької церков на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Нетішинці знову зібралися у цьому скорботному місці, на алеї горя і сліз, аби перед домовиною, яка покрита синьо-жовтим стягом, скласти останню шану вбитому воїну Максиму. Він боровся проти зла і, віддавши своє життя за ближніх та друзів, засвідчив найбільшу заповідь любові. Нехай Господь дарує йому Царство Небесне, бо пекло він вже бачив на полі бою, і загинув там за нас», – наголосив архімандрит Владислав.
Співчуття від громади висловив міський голова Олександр Супрунюк, який зазначив, що найважче сьогодні батькам, які хоронять своїх дітей.
Відспівували воїна у Соборі Святого Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали Героя у селі Великий Скнит на Славутчині (нині Шепетівський район) на сільському кладовищі поряд із батьком та братом.
Після похорону друзі заїхали на подвір’я Максима – за життя він встиг побудувати дім, народити, але не виростити сина, та розбити біля новобудови екзотичний сад. Тільки б жити...
Вічна і світла пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним та близьким.
