Сьогодні, 11 липня, нетішинці знову схилили голови у глибокій скорботі – громада попрощалася з Героєм Віталієм Савченком. Воїн загинув у бою з російськими окупантами у с. Кислівка Куп'янського району, що на Харківщині.
Два місяці тому нетішинці прощалися з 22-річним Ярославом Савченком, студентом-істориком, який поліг на полі бою на Донеччині. Рятував друга, але себе не вберіг… А сьогодні на щиті повернувся його батько - Віталій Савченко.
Військовослужбовець родом із села Зарічне, що у Гощанському районі на Рівненщині. За фахом – фельдшер. Мав золоті руки. Нетішинці знали його як чудового майстра з ремонту взуття. Надзвичайно працьовитий. Не цурався будь-якої роботи. Час від часу їздив на заробітки, аби забезпечити родину. Планував започаткувати власну справу. Та клята війна перекреслила все...
Віталій Савченко, як і його син Ярослав, не чекав, що перемога прийде до нас, а з перших днів добровольцем пішов захищати свою країну, рідну землю, свою домівку.
Спершу був бойовим медиком. Рятував побратимів. А згодом і сам взяв до рук зброю. Віталій Савченко був стрільцем стрілецької роти в/ч А7371.
Коли загинув син, у нього була можливість повернутися додому. Але він, як справжній чоловік і патріот, продовжував гнати ворога з нашої землі. 2 липня під час виконання бойового завдання у с. Кислівка Куп'янського району, що на Харківщині, ворожа куля обірвала життя військовослужбовця.
Тепер Герою назавжди 50. Він був уважним і люблячим сином та батьком, надійним другом та побратимом. Доброзичливим, завжди позитивно налаштованим і з великим почуттям гумору - саме таким він залишиться в пам'яті рідних, друзів, знайомих.
11 липня Нетішинська громада провела воїна в останню путь. Плакало небо… Плакали мати Тетяна з батьком Олександром, дружина Наталія, донька Соломія і вся родина. В глибокій скорботі схилило голову все місто…
Панахиду за загиблим Героєм відслужили священники храмів ПЦУ та УГКЦ на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Не так давно, у травні, на цій площі ми прощалися з сином Віталія - Ярославом. А тепер проводжаємо до небесного воїнства його. Батько і син… Сьогодні ми бачимо найкращий приклад, він дуже прикрий і болючий. Це той приклад, на якому маємо зростати ми, наші діти. Ми маємо називати їхніми іменами вулиці, ставити на їхню честь меморіальні дошки… Бо хто буде плекати нашу молодь, хто буде показувати приклад для наших дітей?! Ті, хто у важкий час втекли за кордон, хто купається-загоряє по морях тоді, коли родина хоронить другого чоловіка?.. Оце є той приклад! І так важливо, щоб ми його пам’ятали…», - зазначив у своєму зверненні до громади настоятель храму Св. Івана Богослова УГКЦ отець Павло Хведорук.
Від громади співчуття родині висловив міський голова Олександр Супрунюк: «Втратити двох воїнів з родини… Немає слів, якими можна було б полегшити біль рідних. Ми повинні пам’ятати наших Героїв і робити все для того, щоб їхні мрії, задуми були здійснені… Якщо ми забудемо про передову, то передова буде у нас. Маємо докласти всіх зусиль, щоб вигнати ворога з нашої країни, зробити все, щоб знищити імперію зла. Інакше наші діти, внуки і надалі будуть гинути… Низький уклін і щирі співчуття родині. Вічна пам’ять Герою!».
По завершенні церемонії прощання домовину із тілом загиблого воїна пронесли центральними вулицями міста до Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла ПЦУ.
Звідти траурний кортеж вирушив до села Бугрин, що на Острожчині. Живим коридором зустріли воїна-захисника й на батьківщині.
Похоронили воїна з усіма військовими почестями поряд з сином Ярославом.
Батько зустрівся із сином, але в іншому світі… Така страшна ціна нашої свободи та наближення перемоги.
Щирі співчуття рідним та близьким. Громада у невиплатному боргу перед родиною захисників.
Вічна і світла пам’ять Героям!
