Досвід, компетентність, відданість справі, любов до професії - ось якості, які мають бути властиві справжньому лікарю. Саме таким є наш сьогоднішній співрозмовник – професіонал, який сумлінно служить людям та допомагає у ті моменти, коли трапилась біда. Часто після багатьох років праці медичні працівники втомлюються від роботи, нескінченного болю, і, якщо бути до кінця чесним, стають черствими. Та добре, що це відбувається не з усіма, і набутий лікарем досвід йде лише на благо пацієнтам.
Віктор Дебопре – позитивний та дещо стриманий. Зустрічає нас в домовлений час з привітною посмішкою, трохи ніяковіє, адже не любить зайвої уваги до себе. Але його праця варта висвітлення та пошани. Вже понад 20 років у стінах нетішинської лікарні Віктор Володимирович працює ортопедом-травматологом, лікує як дітей, так і дорослих. Консультує в поліклінічному відділенні та оперує в стаціонарі. А після того, як у нашому медичному закладі почали лікуватися та проходити реабілітацію поранені воїни ЗСУ, опікується й військовими. Проводить хірургічні втручання, а це здебільшого складні випадки, та контролює реабілітаційний період.
«Хвилювання перед операцією є завжди, адже це здоров’я, життя людей. Це відповідальність»
В оперуючого лікаря немає сталого графіка роботи. Адже, що стосується травматології, то це завжди гострий стан, коли людина потрапляє у певну непередбачувану ситуацію. «Ніч, день – неважливо, якщо пацієнту необхідна ургентна (термінова) допомога, операція проводиться невідкладно. Від цього часто залежить життя людини, – розповідає Віктор Дебопре. - У багатьох випадках зволікати не можна». Оперативні втручання хірург-травматолог проводить як дорослим, так й дітям. Наймолодшому пацієнту було 11 місяців, у дитини була травма голови. Життя малюка рятували разом з нейрохірургом з обласної лікарні. Найстаршим пацієнтам – за 80. Люди похилого віку часто отримують переломи нижніх кінцівок, шийки стегна тощо внаслідок падіння через порушення координації. Та все ж найчастіше за медичною допомогою звертаються діти дошкільного та шкільного віку, вони активні, рухливі, тому травмуються найбільше. Бувало, що за добу доводилося робити по 5-6 операцій.
У травмах також є сезонність. Взимку вони трапляються частіше, це переломи верхніх, нижніх кінцівок. Літом менше, і це здебільшого травми внаслідок падіння з дерев. Також незмінним є видалення кліщів.
«Хвилювання перед операцією є завжди, адже це здоров’я, життя людей. Це відповідальність», - ділиться лікар. Чи то кількахвилинна допомога при незначних пошкодженнях, чи то багатогодинне складне хірургічне втручання.
У цьому й полягає професіоналізм лікаря: допомагати, сумлінно ставитися до своїх обов’язків.
Плоскостопість, сколіоз, порушення постави – проблеми, з якими найчастіше звертаються до ортопеда
Ортопедія – це здебільшого планова допомога. Спеціалісти такого профілю займаються вродженими або набутими вадами опорно-рухового апарату, деформаціями кістково-суглобової системи, захворюваннями чи наслідками травм. Зазвичай пацієнти знають про свою недугу та лікуються тривалий час.
У дітей найчастіше діагностується плоскостопість, інші вади стоп. Ще одна поширена патологія - це сколіоз та порушення постави. «На це дуже впливає спосіб життя, зменшення рухливості, захоплення гаджетами. Зараз кількість таких захворювань збільшилась. Дітям потрібно займатися спортом, при значних вадах показане виготовлення ортопедичних устілок, взуття, корсетів, курси масажу 4 рази на рік тощо», - акцентує Віктор Дебопре.
Звісно, що часто маленьких пацієнтів потрібно розважити та заспокоїти, у лікаря Дебопре та медсестер вистачає сил та терпіння знайти підхід до кожної дитини.
Окрім щоденного прийому у поліклініці міста, лікар-ортопед також вже 10 років консультує та надає допомогу вихованцям Нетішинського центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Мрія".
Важливою складовою одужання ортопедичних пацієнтів є дотримання всіх приписів лікаря: лікувальна фізкультура, масажі тощо. Адже поки дитина росте, багато вад можна якщо не виправити остаточно, то значно покращити стан. «Деякі патології, наприклад, як плоско-вальгусні стопи, залишаються на все життя, але якщо нічого не робити, стан буде погіршуватись, підуть проблеми на коліна, кульшовий суглоб та хребет», - застерігає лікар.
З ортопедичними проблемами звертаються на прийом і дорослі. Найпоширеніші захворювання - це артроз, старіння суглобів.
"Бути лікарем – моє покликання"
Нашому герою 48 років. «Я місцевий», - так відповідає Віктор Дебопре на запитання, звідки родом. Народився на Славутчині, школу закінчив у Нетішині. Обрати фах лікаря порадила мати, про що він зовсім не шкодує, а, навпаки, вважає своїм покликанням. Спершу Віктор навчався у Хмельницькому медичному училищі, потім закінчив Тернопільську медичну академію, і одразу після інтернатури повернувся працювати лікарем ортопедом-травматологом до медичного закладу рідного міста. Та вже не сам, а з другою половинкою - дружиною Оксаною, з якою познайомився під час навчання. Жінка за фахом дерматолог. Разом вони йдуть по житті, будують кар’єру, виховують синів. Старший, до речі, теж пішов шляхом батьків. Навчається за спеціальністю «Фізична реабілітація». Молодший ще школяр. Сам лікар, попри свою завантаженість, знаходить час і на захоплення. Любить грати з такими ж однодумцями у футбол та гандбол. Приділяє цьому час майже щотижня, адже полюбляє спорт та розуміє його значення для здоров’я.
Безумовно, у лікарів та всіх медичних працівників найважливіша місія - зберегти наше здоров’я та життя. Їхня професійність, відданість та мужність заслуговують великої подяки. У воєнний час – це справжній подвиг, що надихає!
