Нетішин та Острог 26 травня попрощалися ще з одним військовослужбовцем, якого вбили російські окупанти, ще з одним Героєм - Андрієм Семеновичем. Воїн загинув 11 лютого під час евакуації поранених у районі міста Бахмут, що на Донеччині. Служив водієм кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону в/ч А 1556. Йому було лише 42…
Андрій був сином, чоловіком, батьком. Товаришем, наставником, патріотом. Вже чимало досяг та мав багато планів на майбутнє: жити, працювати, виховувати дітей. Але війна забирає у нас найкращих.
Прощалися з Андрієм Семеновичем на центральній площі Нетішина. Міська влада, духівництво, батьки, дружина Алла, донька Анна, син Дмитро, рідні, друзі, колеги, побратими та всі небайдужі провели в останній земний путь нашого захисника. Містяни віддали шану Герою схиливши голови й опустившись на коліна.
Панахиду за загиблим Героєм відслужили священники храмів ПЦУ та УГКЦ на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Отець Василь Кошіль, настоятель Святодмитрівського храму с. Старий Кривин звернувся до присутніх: «Сьогодні вкотре наше серце обіймають смуток та скорбота. Ми зібрались на цій площі, щоб віддати шану, честь та подякувати нашому воїну Андрію». І порівняв Героя з біблійним старцем Єлеазаром, який до останнього сповідував свою віру та не зрадив себе та Бога. «Ми всі є прикладом один для одного, варто про це пам’ятати, допомагати один одному, і ми разом наблизимо перемогу. Не впадайте в зневіру, адже війна обов’язково закінчиться», - наголосив священнослужитель.
Від громади слово взяв міський голова Олександр Супрунюк: «Ми втрачаємо найкращих. Андрій завжди був активним, завжди серед перших. Ніколи не стояв осторонь і з перших днів пішов захищати місто, а потім державу.»
"Про Андрія Семеновича можна говорити багато і тільки хороше. Він був людиною безвимірного ентузіазму, щирим патріотом. Його називали Професором недаремно, оскільки мав безмежні енциклопедичні знання і дуже любив книги. «Ми нікого не вбиваємо, ми просто знищуємо ворога. А ось вони прийшли і нас вбивають», - так Андрій сказав нам під час останньої зустрічі. У цій фразі – весь сенс війни. Ми можемо стомитися, але не маємо права здаватися», - розповіла про Андрія Семеновича волонтерка Аліна Мельник і висловила щирі співчуття рідним.
По завершенні церемонії прощання домовину із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральними вулицями міста до Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Звідти траурний кортеж рушив до Острога, де Андрій Семенович працював останніми роками. У цивільному житті він був викладачем Національного університету «Острозька академія», де раніше навчався і захистив кандидатську дисертацію. Крім того, в Острозі загиблий мав невеликий бізнес.
На майдані прибуття воїна чекали представники міської влади, колеги з Острозької академії, однокласники й одногрупники, містяни та духівництво.
Настоятель Студенсько-викладацького храму преп. Федора Острозького НаУО, професор Острозької академії Василь Жуковський виступив від імені колективу вишу. Він наголосив, що загиблий Андрій Семенович був фаховим науковцем, улюбленим викладачем, цілеспрямованим бізнесменом і просто доброю життєрадісною людиною.
«Боляче усвідомлювати, що цієї прекрасної людини не буде з нами. Андрій як науковець і викладач міг би залишатися в тилу. Але патріотична душа рвалася захищати Україну. І він пішов, і загинув. Ми знаємо зі Святого Письма, що ніхто не має більшої любові, як той, що душу свою віддає за інших. Нехай душа невинно вбитого Андрія Семеновича поселиться в місці світлім, у місці без жалю і скорботи», – підсумував Василь Жуковський.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Воскресенському храмі Острога. А похоронили воїна з почестями на міському цвинтарі Нетішина.
Низький уклін тобі, Герою! Ми не забудемо твій подвиг!
Немає слів, якими можна було б полегшити біль втрати та висловити співчуття батькам, дружині, дітям, усій родині. Нехай Господь дасть вам сили пережити це випробування.
Герої не вмирають, вони продовжують жити у наших серцях!
