Сьогодні, 15 травня, Нетішинську громаду знову огорнув біль, сум, жаль, сльози... Схиливши голови в скорботі, навколішки нетішинці проводжали в останню дорогу Героя Родіона Крижанського.
Серце крається від чорних звісток із фронту. 10 травня клята війна забрала життя ще одного захисника з Нетішинської громади. Ряди Небесного воїнства поповнив наш земляк Родіон Крижанський, який майже з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.
Старший солдат, сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення в/ч А 0693 Родіон Крижанський загинув поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району, що на Донеччині, під час бою з російськими окупантами.
Герою було всього 32. Скромний, щирий, життєрадісний і позитивний, сильний і надзвичайно сміливий… Йому ще жити й жити, любити і виховувати дітей, будувати плани на майбутнє...
15 травня рідні, друзі, побратими, однокласники, сусіди та сотні небайдужих мешканців громади прийшли розділити невимовне горе матері Наталії, дружини Оксани та маленького синочка Давида, сестри Оксани, братів Василя і Олександра з родинами.
На колінах, схиливши голови у глибокій скорботі, Нетішин проводжав Героя в останню путь. Тужлива «Пливе кача...» роздирала душу на шматки…
Панахиду за загиблим Героєм відслужили священники храмів ПЦУ на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
"Сьогодні ми, споглядаючи і оплакуючи цю домовину, повинні розуміти, що це триватиме до того часу, допоки в нашій державі не те що собори та храми, а навіть фігури на перехресній дорозі будуть належати московській імперії. Щоб звільнитися від видимого ворога, потрібно звільнитися від духовного рабства. Пам’ятаємо Революцію Гідності. Рабів до раю не пускають…», - наголосив у своєму зверненні до громади архімандрит Владислав.
Від громади слово мала перший заступник міського голови Олена Хоменко. «Мала за честь бути знайомою з Родіоном. Він з тих, хто закарбувався у моєму серці. Вразив своєю скромністю і щирістю. Він був веселим і надзвичайно позитивним…Коли відвідували хлопців на сході, зустрічалися й з ним. Мені запам’яталися його втомлені очі, а посмішка - настільки щира. Не могла уявити, як це можна було поєднати… Ми почали спілкуватися лише від початку війни… Перечитавши наші переписки, ще раз переконалася: війна забирає найкращих… Мамі – велика подяка за такого сина. Потрібно було докласти багато зусиль, щоб виховати справжнього чоловіка… - зазначила у своїй промові Олена Хоменко. - Мине трохи часу. Син Родіона підросте і запитає маму, де його тато. Не кожен зможе відповісти: «Твій тато - Герой!» Дружина Оксана впевнено зможе сказати: «Твій тато - Герой!» Для сина він буде прикладом на все життя».
По завершенні церемонії прощання домовину із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральними вулицями міста до Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла, де відбувся чин похорону за загиблим.
Поховали Героя на міському цвинтарі.
До останньої хвилини Родіон Крижанський був вірним сином України, адже душею і серцем прагнув здобути Перемогу своїй Батьківщині…
Низький уклін тобі, Герою! Ми не маємо права забути твій подвиг. Ти віддав найдорожче – своє життя, боронячи Україну від окупантів.
Важко знайти слова, якими можна було б висловити співчуття матері, дружині, усій родині. Нехай Господь дає вам силу пережити непопрану втрату.
Вічна пам'ять Герою!
