Нетішин знову у жалобі. 3 травня громада провела в останню земну дорогу 22-річного воїна Ярослава Савченка, який добровольцем пішов на фронт.
Ярослав Савченко – випускник Нетішинського ліцею №3. У 2018 році, успішно склавши іспити, вступив до Національного педагогічного університету ім.М. Драгоманова на історичний факультет. Навчання поєднував з акторством - був учасника народного студентського театру "Вавилон". Отримавши диплом бакалавра, юнак вирішив продовжити навчання у магістратурі, але заочно…
Вихований на цінностях добра, любові, справедливості та патріотизму, він не зміг стати осторонь тих жахливих подій, які відбуваються в нашій країні. Ярик, саме так називають його рідні, друзі, знайомі, пішов захищати країну від російського окупанта. Попри свої молоді роки, став у стрій разом із досвідченими побратимами.
У перші дні повномасштабного вторгнення вступив до лав територіальної оборони Києва, а згодом – у перших рядах пішов добровольцем на війну.
...28 квітня ворожа куля обірвала життя молодого, але такого відважного воїна. Україна втратила молодого історика, талановитого актора, справжнього патріота. Клята війна відбирає у нас цвіт нації...
Ярослав Савченко, солдат обслуги мінометного взводу мінометної батареї військової частини А7376, позивний П’єр, загинув від рук російських окупантів поблизу населеного пункту Васюківка Донецької області.
Йому навіки залишиться 22… Молодий, талановитий, життєрадісний, енергійний… Йому б ще жити й жити, творити, робити добрі справи для людей, своєї Батьківщини, будувати плани, любити і народжувати дітей, тішити батьків внуками…
Схилила голову над домовиною згорьована мати... І не зводить очей з обличчя єдиного сина, якого бачить востаннє. За тиждень, відколи отримала страшну звістку з фронту, виплакала вже всі сльози...
Немає слів, щоб передати біль, який відчуває родина, у якої окупанти відібрали найдорожчу людину – сина, брата, внука, племінника...
У глибокій скорботі всі нетішинська громада.
У середу, 3 травня, сотні нетішинців прийшли до будинку, де виріс Ярослав, на центральну площу міста, щоб провести в останню дорогу Героя. Не стримували сліз ні жінки, ні чоловіки, ані діти… Воїн загинув, захищаючи Україну, свою родину, кожного з нас.
Провести Ярослава Савченка до лав Небесного війська приїхали й студенти та викладачі університету ім. М. Драгоманова, учасники народного театру «Вавилон» з Києва.
Живим коридором зустріли воїна-захисника й у селі Бугрин у Рівненському районі. Там і поховали Героя.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники Православної церкви України на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Світлий і невимовно щирий, з добрим серцем і приязною усмішкою, людяний, компанійський, інтелігентний, ерудований, позитивний, з високим почуттям честі й гідності – саме таким запам’ятають Ярика - актора театру, студента-історика, сина, брата, племінника, друга, однокласника, побратима…
Низький уклін тобі, Ярику! Ми не маємо права забути твій подвиг. Ти віддав найдорожче – своє життя, боронячи Україну і всіх нас від окупантів.
Важко знайти слова, якими можна було б висловити співчуття батькам та рідним, щоб підтримати їх. Нехай Господь дає вам сили пережити тяжку втрату.
Вічна пам’ять та слава Герою!
Друзі та знайомі в соцмережах присвятили Героєві Ярославу Савченку десятки дописів:
