Не висихають сльози матерів. Жорстока війна один за одним забирає їхніх синів. Звістки чорними воронами летять й у нашу громаду. І темніє день, розривається серце від болю… 6 березня Нетішинська громада попрощалася з воїном Олегом Шевченком, який загинув у розквіті сил та життя, захищаючи свою родину, рідну землю, територіальну цілісність держави. Така страшна ціна миру і волі, ціна наближення перемоги.
Нетішин знову у журбі й скорботі. 6 березня на щиті повернувся ще один Герой - Олег Шевченко. Воїн кілька днів не дожив до свого 43-річчя. Він тепер назавжди у строю небесного війська...
Олег Валерійович народився 8 березня 1980 року у с. Крупець, що на Славутчині. Закінчив Нетішинську школу №1. Був майстром на всі руки. Порядний, щирий, доброзичливий. А ще – справжній патріот. Не маючи військового вишколу, з перших днів збройної агресії рвався стати на захист країни. Лави ЗСУ поповнив у листопаді минулого року.
Солдат-навідник Олег Шевченко помер 27 лютого у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні від важких поранень, отриманих 23 лютого під час бою поблизу населеного пункту Дубове-Василівка Бахмутського району Донецької області.
Сміливий, нескорений, самовідданий, мужній воїн, повний сил і планів на майбутнє. Не судилося створити власну сім'ю, подарувати матері внуків… Така страшна ціна миру і волі, ціна наближення перемоги...
Навколішках, живим коридором, з національною символікою зустріли і провели воїна в останню дорогу дві громади - Нетішинська та Крупецька. Доземно вклонитися на прощання прийшли сотні людей, рідні, близькі, друзі, знайомі, однокласники Олега Шевченка. У глибокій скорботі мати Валентина, брат Сергій з родиною, похресник Роман, племінники Назарій та Вікторія…
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники Православної церкви України на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Сьогодні Україна втрачає славних і незламних синів і дочок, патріотів нашої держави, цвіт нації, який пішов захищати та обороняти її, та, на жаль, обпадає і в'яне…Сьогодні наша українська земля приймає їхні тіла... З честю, з шаною, на колінах зустрічаємо наших Героїв. Кожного разу плач, біль і горе, які надають нам ще більшої мужності, відважності, щоб дати гідну відсіч нашим ворогам», - зазначив у своїй промові отець Олег, священник Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Міський голова Олександр Супрунюк від імені громади вклонився Герою за мужність та самопожертву та висловив співчуття рідним: «Він загинув за кожного з нас… Ви бачите, що витворяють ці нелюди?! І щоб вони не прийшли сюди - наші хлопці захищають нас там. І роблять все, щоб вигнати з України цю криваву імперію… Співчуваю усім рідним. Доки ми пам'ятаємо про наших героїв, доти вони живі, доти вони серед нас. Вічна пам'ять Герою!».
«Олег був справжнім патріотом, надзвичайно доброю і порядною людиною. А скільки гарних справ зробив Олег у нашому селі! Майстровитий хлопець був, мав "золоті" руки, і за це односельці його дуже поважали… Не дав злий ворог побудувати сім'ю, порадувати матір онуками… Висловлюю щирі співчуття для матері та всій його родині. Це велика втрата для двох громад, для всієї України», - зазначив Валерій Михалюк, очільник Крупецької сільської тергромади.
По завершенні церемонії прощання домовину із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральними вулицями міста до храму. Похоронна процесія розтягнулася на сотні метрів.
Відспівували захисника у Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали воїна у рідному Крупці.
У запеклих боях з підступним ворогом захисники України виборюють наше право бути господарями на своїй землі. Олег Шевченко - один із них. Світла пам’ять про мужнього Героя, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться в серцях нетішинців.
