Сьогодні, 11 лютого, тужлива "Плине кача" знову роздалася містом… Смуток, біль і сльози огорнули наші серця. Нетішинська громада в останню земну дорогу провела воїна-захисника Андрія Руя. Здається, попрощатися з Героєм прийшов увесь Нетішин.
За нашу незалежність помирають найкращі – молодий цвіт нації... Воїну Андрію Рую було лише 35… Молодий, повний сил та енергії, планів на життя. Працювати, виховувати сина, реалізовувати свої мрії та задуми….
Та на нашу землю прийшов окупант. І Андрій не зміг стояти осторонь. Пішов захищати нашу країну й усіх нас від ворога. З честю і гідністю виконував свій громадський та військовий обов’язок…
25 січня Андрій Руй, солдат 2-го мотопіхотного взводу 6-ї мотопіхотної роти 2-го мотопіхотного батальйону військової частини А1302, загинув у запеклих боях поблизу Бахмута на Донеччині.
11 лютого велика родина, друзі, однокласники, вчителі, побратими, сусіди та сотні небайдужих містян прийшли розділити невимовне горе матері Оксани та батька Анатолія, дружини Тетяни, сина Богдана, брата Олександра з сім’єю, братів Романа, Дениса, сестри Богдани, бабусі Євгенії, тещі Ольги та тестя Леоніда.
Панахиду за загиблим Героєм відслужили священники храмів ПЦУ Нетішинської тергромади на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Слова подяки батькам, які виховали гідного сина, захисника, Людину з великої літери, висловив отець Василь (Кошіль), настоятель Святодмитрівського храму Старого Кривина. «Пам’ятаймо про нього і таких, як він. Дякую усім воїнам, що борються за нашу державу. Нехай Господь охороняє вас, дає кожному силу наближати перемогу», - зазначив у своєму зверненні священник.
Співчуття родині загиблого Героя від громади висловив міський голова Олександр Супрунюк. «Наші хлопці і дівчата воюють не за Донбас чи Луганщину, вони воюють, щоб ця орда не прийшла сюди, в Нетішин... Ми платимо страшну ціну за нашу свободу, бо кожне життя - це неоціненний дар, кожна втрата – це біль для усіх нас…Коли їдеш із заходу на схід, на південь, у кожному місті - цілі поля на кладовищах із жовто-блакитними прапорами. То не правда, що тільки захід воює. Воюють всі. Гинуть, на жаль, всі. І в нас іншого варіанту немає. Ми мусимо вистояти й цю імперію розвалити. Іначе вони будуть сунути на нас, і воювати з ними доведеться нашим нащадкам…», - наголосив у своїй промові очільник міста.
По завершенні церемонії прощання домовину із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральними вулицями міста – спершу до рідної домівки, а потім - до храму.
Похоронна процесія розтягнулася на сотні метрів.
Відспівували захисника у Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали Героя на міському кладовищі.
Доземно вклоняємося матері Героя за те, що виховала Патріота й справжнього Захисника України! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, проте світлі спогади про Героя завжди будуть сильнішими за смерть…
Дякуємо тобі, Герою! Ми не маємо права забути твій подвиг. Ти віддав найдорожче – своє життя, боронячи Україну від окупантів.
Вічна слава й пам’ять нашому Захисникові! Герої не вмирають!
