Плакало небо... А разом з ним - й усе місто... Сьогодні, 10 грудня, в Палаці культури відбулося прощання з воїном Максимом Саєнком. Здавалося, прийшов увесь Нетішин. Не стримували сліз ні жінки, ні чоловіки. Віддаючи шану Герою, містяни дякували батькам за сина – справжнього патріота, мужнього захисника.
4 серпня Максиму виповнився лише 21 рік… Недомріяв, недокохав, недолюбив цей білий світ...… Проте не став осторонь подій, які відбуваються в нашій країні. За наше мирне життя він віддав найдорожче – своє молоде життя.
...Юнак був призваний на військову службу в серпні 2020 року у 95 окрему десантно-штурмову бригаду м. Житомира. З жовтня 2021 року він перебував у зоні бойових дій на сході країни. Коли ж розпочалася повномасштабна війна - Максим одним із перших став на захист рідної землі від російських нападників. Служив водієм десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону в/ч А 0281.
...З 25 березня 2022 року воїн вважався безвісти зниклим. А 29 листопада встановлено, що Максим Саєнко загинув 25 березня під час бою з російськими окупантами в населеному пункті Кам’янка Харківської області…
Максим повернувся додому, до рідного міста – назавжди, щоб Героєм поповнити небесне воїнство.
У суботу, 10 грудня, чи не усе місто прийшло до Палацу культури, щоб провести в останню дорогу воїна Максима Саєнка, щоб подякувати мужньому захиснику за мир, який допоки міг, зберігав для кожного з нас. Плакало небо, а разом з ним й усе місто… Не стримували сліз ні жінки, ні чоловіки. Максим віддав своє життя, захищаючи Україну, свою родину та кожного з нас. Віддаючи шану Герою, містяни дякували батькам за сина – справжнього патріота, мужнього захисника.
З Максимом прощалися однокласники та вчителі Нетішинського ліцею №2, товариші зі спортивної секції та тренери Нетішинської КДЮСШ, однокурсники Національного університету біоресурсів та природокористування України, рідні та близькі.
Не підібрати слів, аби передати біль згорьованої матері, батька, брата…
Панахиду за загиблим Героєм відслужили священники храмів ПЦУ та УГКЦ на чолі з архімандритом Владиславом, настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Сьогодні, поминаючи пам’ять спочилого нашого воїна Максима, ми згадуємо тих молодих хлопців, які боронили нашу державу під Крутами, ми згадуємо Січових Стрільців, ми згадуємо українське козацтво, дисидентів, які не мовчали, а виступали за справедливість, проти тих, хто зазіхав на нашу свободу… Коли дивишся на воїна, то бачиш у ньому воїна-охоронця. Перед кожним воїном хочеться схилити голову і сказати: «Дякую тобі за те, що ти мене борониш". Сьогодні я співчуваю сумуючій родині, дякую за те, що виховали такого сина, який готовий був і поклав своє життя за кожного із нас. Я дякую вам, шановні воїни, що ви у нас є. Ви захищаєте нас тілесно, а ми обіцяємо молитися за кожного з вас, за усіх вас, не знаючи ваших імен. Ми обіцяємо допомагати вам усім, чим зможемо... Коли ми приносимо щирі наші молитви за спочилого Максима, то хочеться попросити всемилостивого Бога, щоб він прийняв його до себе. Господи, зглянься на ту любов, яку він мав до свого народу, Господи, візьми його душу до себе. Упокій його у Царстві Небесному», - звернувся до громади отець Василь (Кошіль), настоятель Святодмитрівської церкви (с. Старий Кривин).
«Максим загинув одним із перших. І ось його вдалося привезти на рідну землю… Таких, як він, сотні… Він віддав найдорожче – своє життя... Душа болить, така молода людина, яка практично не бачила ще цього життя, але віддала його за нас…», - зауважив у своїй промові міський голова Олександр Супрунюк.
По завершенні церемонії прощання труну із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральними вулицями міста до храму. Похоронна процесія розтягнулася на сотні метрів.
Навколішках, живим коридором, з національною символікою нетішинці зустріли і провели в останню дорогу Максима Саєнка.
Відспівували захисника в Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали Героя на міському кладовищі.
Дуже боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалося у розквіті сил. Скільки доброго і світлого могло бути попереду у цього життєрадісного юнака, але він віддав його, захищаючи Батьківщину й усіх нас.
Дякуємо тобі, Максиме! Нехай рідна земля буде пухом, а в небесній обителі буде легко і світло твоїй юній душі.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна і світла пам’ять тобі, Герою!
