Нетішин знову у жалобі. 10 жовтня нетішинська громада провела в останню земну дорогу воїна Артема Белінського. Юнак, якому виповнилося лише 23 роки, пішов добровольцем на війну.
Артем Белінський – випускник Нетішинської загальноосвітньої школи №4.
Педагог викладала у нього українську мову та літературу. Каже, що вже у 2014 році Артем, коли декламував на уроках твори Шевченка "Кавказ", "Великий льох", було зрозуміло, що росте справжній патріот, мужній воїн, захисник, герой...
Артем з дитинства був надзвичайно активним та енергійним. Окрім навчання в школі, встигав опановувати оперний спів у Школі мистецтв, займався скелелазінням у спортивному клубі "Пульсар", а влітку був вожатим та діджеєм у дитячих таборах.
У 2016 році, успішно склавши іспити, вступив до Національного університету «Львівська політехніка» на спеціальність "Атомна енергетика". Навчався у магістратурі за цим же фахом...
Та коли ворог ступив на нашу землю, хлопець залишив рідну домівку, своїх найдорожчих серцю людей і пішов захищати країну від російського окупанта. Спершу став до лав територіальної оборони Львівщини, а згодом – пішов добровольцем на війну.
…5 жовтня ворожа куля обірвала життя юнака. Артем Белінський, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, молодший сержант в/ч А 7390, загинув на Донеччині при виконанні службового обов’язку.
Йому було лише 23… Молодий, талановитий, життєрадісний, енергійний… Тільки жити й творити, будувати плани, любити і народжувати дітей…
Важко хоронити батьків…Та хіба можна передати словами біль, який відчували бабуся Галина, яка проводжала в останню путь внука, батько Сергій та мати Олена, в яких окупанти відібрали найдорожче і найцінніше - єдиного сина, єдину надію й опору в житті…
У понеділок, 10 жовтня, сотні нетішинців прийшли на центральну площу міста, щоб провести в останню дорогу воїна Артема Белінського. Не стримували сліз ні жінки, ні чоловіки. Артем загинув, захищаючи Україну, свою родину та кожного з нас.
Панахиду за загиблим воїном відслужили священники Православної церкви України на чолі з архімандритом Владиславом (Федотовим), настоятелем Собору Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
«Уже ввосьме ми приходимо на цю площу, щоб віддати останню шану, щоб виявити свою любов і повагу до наших Героїв. Сьогодні цим Героєм є Артем. Христос сказав, що немає більшої любові, якщо хто душу свою, життя віддасть за ближніх. Ми є свідками того, що воїн виконав цю заповідь любові, тому що віддав найдорожче за кожного з нас, за соборну державу…», - зазначив у своїй промові отець Владислав. - Сьогодні Артем міг би сказати тільки останні слова «Мамо, прости мені за ту чорну хустину, яку ти вдягнула…». Кожна мати, яка народжує дитину, сподівається, що дитина буде зростати, створить свою сім’ю, і мати буде тішитися онуками. І син, і онуки доглянуть батьків в глибокій старості… Але, як бачимо, не завжди збуваються мрії матерів, батьків…, тому що жорстока і немилосердна війна забирає, мабуть, найкращих, найдорожчих, наймиліших…»
«Нетішинська громада в неоплатному боргу перед рідними і близькими Артема, і всіма тими хлопцями, які загинули, захищаючи нас всіх. У кожного з нас ятрить серце, бо чужих дітей не буває в Україні. Ми не маємо права опустити руки. Хлопці – дійсно Герої, вони зробили все, щоб у нас, і в Нетішині, і в інших містах не було Бучі, Ірпеня, Маріуполя, захищають нас на полі бою. Ми повинні все зробити, щоб вони могли повноцінно нас захищати. І ми це робимо. Агонія московської імперії, яка століттями нищила український народ, зараз іде до завершення. І ми її бачимо. Відплата буде обов’язково за кожного нашого загиблого хлопця, за кожну загиблу дівчину, за невинно вбитих дітей, стариків, мирних жителів», - звернувся до громади міський голова Олександр Супрунюк.
По завершенні церемонії прощання труну із тілом загиблого Воїна пронесли на руках центральними вулицями міста до храму.
Живим коридором, на колінах, схиливши голови в глибокій скорботі, нетішинці віддавали шану воїну.
Відспівували захисника в Соборі Св. Архістратига Божого Михаїла та Архангела Гавриїла.
Поховали Героя на міському кладовищі.
Дякуємо тобі, Артеме! Ми не маємо права забути твій подвиг. Ти віддав найдорожче – своє життя, боронячи Україну від окупантів.
Важко знайти слова, якими можна було б висловити співчуття батькам та рідним. Нехай Господь дає вам сили пережити тяжку втрату. Вічна пам’ять та слава нашому захисникові!
