Секретар міської ради, фактично, - друга людина в місті. Згідно із регламентом, виконує обов’язки міського голови, коли той перебуває у відрядження чи у відпустці, координує роботу депутатського корпусу. Секретар міськради – це як спікер міського парламенту. У грудні минулого року секретарем Нетішинської міської ради було обрано Івана Романюка, 37-річного посадовця з економічною освітою. А нещодавно він дав перше інтерв’ю, в якому розповів про шлях в політику і поділився першими враженнями від роботи новообраного депкорпусу.
- Іване Васильовичу, розкажіть про себе: де навчалися, працювали. Як потрапили в політику?
- Народився і виріс у Нетішині. По закінченні Нетішинського НВК вступив до Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму. Згодом вивчав економіку підприємства у Житомирському державному технологічному університеті.
Трудовий шлях починав у Києві з кранівника. Через рік влаштувався на підприємство, на якому займався посередництвом у «здачі» спецтехніки, тобто знаходив для неї роботу. Свого часу продавав інструменти. Працював бухгалтером і логістом в інтернет-магазині, в іноземній компанії… Здебільшого, моя робота була пов’язана з будівельною галуззю.
Потім був майдан, волонтерство… У 2015 році мені запропонували очолити новостворене КП «Благоустрій». Через рік довірили посаду заступника міського голови, з 2018 року – першого заступника. На цих виборах прийняли рішення, що я з командою буду балотуватися в депутати. В разі перемоги – висуватимуть мою кандидатуру на секретаря ради. У грудні минулого року був обраний на цю посаду.
- Із заступника міського голови – у секретарі міськради. Відчули різницю в роботі? Де комфортніше працювати?
- Коли був першим заступником міського голови, доводилося вирішувати нагальні проблеми міста. А це - ремонти доріг і тротуарів, вуличне освітлення, безпритульні тварини та низка інших поточних справ. До того ж, доводилося реагувати на надзвичайні ситуації різного характеру. А починаючи з квітня минулого року, у роботу свої корективи внесла й пандемія.
У секретаря міськради – більш стратегічна робота. Є можливість розробляти проєкти, спілкуватися з інвесторами, грантодавцями, вести перемовини. Секретар міської ради спільно з депутатами окреслює напрямок руху, стратегію розвитку міста.
- То ж чим наразі займається секретар міськради? Які його функції?
- Загалом, секретар міськради відповідає за те, щоб відбулося засідання сесії. Має бути вчасно сформований порядок денний, має відбутися робота в комісіях і проведене пленарне засідання. Це загалом зона відповідальності секретаря міськради. Умовно кажучи, це «міський парламент», і я відповідаю за те, щоб він якісно функціонував.
Крім того, у мене є ще й інші повноваження – курую у місті такі напрямки роботи, як енергоефективність і поводження з твердими побутовими відходами. Я входжу до складу робочої групи області з розвитку стратегії з поводження з твердими побутовими відходами. Між іншим, нещодавно ми підписали з інвесторами договір про співпрацю. Хочемо побудувати центр з переробки твердих побутових відходів.
- У Нетішинській міській раді VІІІ скликання відбулося вже 6 пленарних засідань. Як загалом оцінюєте роботу нового депкорпусу? Місцеві обранці відстоюють інтереси міста чи лобіюють власні інтереси?
- Депутати не системно підходять до вирішення проблем, а локально. До депутата звернулася людина з проблемою, і він намагається її вирішити. Але ж подібні проблеми є й в інших мешканців громади. Виходить, чують тих, хто голосніше кричить. Спостерігаю також, як депутати не хочуть слухати один одного. Проте не можна сказати, що окремі обранці працюють на себе, лобіюють власні інтереси.
Як на мене, у кожного свої погляди на те чи інше питання, вони по-різному розставляють пріоритети.
- Що робите для того, щоб згуртувати депутатів, націлити на конструктивну роботу?
- Наприклад, нещодавно у нас пройшов день депутата – ознайомлювалися з роботою управління капітального будівництва. Так, окремі депутати закидають, що виготовлено багато проєктів, а це, мовляв, викинуті гроші на вітер. Тож намагалися показати, які у нас є проєкти, над виготовленням яких ще працюють. Можливо, визначимо стратегію хоча б на 3 роки. Що будемо будувати, ремонтувати в першу чергу, а що може ще трохи почекати. Прийматимемо рішення, які проєкти будемо фінансувати у цьому році, які відкладемо на наступні роки.
Чому виготовляється стільки проєктів? Проєкти створюються з тією метою, щоб потрапити до державної чи обласної програми. Наприклад, маючи проєкт будівництва садочка в районі школи №4, ми потрапили до державної програми «Велике будівництво». На жаль, вектори розвитку в країні швидко змінюються. То в пріоритеті культура, то освіта. Маємо тримати руку на пульсі.
- Хто чи що, на Вашу думку, заважає конструктивній роботі? Чи сформувалася місцева коаліція?
- Я б не сказав, що хтось заважає працювати. Просто у кожного депутата свої погляди. Загалом, у цьому немає нічого поганого. Наприклад, на останній сесії депутати від «Самопомочі», «Солідарності», «Слуги народу» відстоювали ряд питань, які для них стали пріоритетними, зокрема придбання сміттєвозів для КП «ЖКО». Натомість пропозицію депутатів від «Волі», «Батьківщини», «Свободи» про придбання автомобіля з самоскидом для розчистки та посипання доріг для КП «Благоустрій» не підтримали. Але погода одразу показала, що нам потрібно. Тиждень йшов сніг, і комунальники не встигали розчищати сніг. Нетішин з садибною забудовою – це приблизно 60 км доріг. З приєднанням Кривина додалося ще 60 км доріг. А там - техніки нуль. Натомість депутати наполягали на придбанні сміттєвозів. Але якщо швидка не доїде через нерозчищену дорогу до пацієнта чи, не дай Боже, станеться пожежна... Ніхто не заперечує, що нові сміттєвози потрібні, просто треба почергово підходити до вирішення проблем.
На мою думку, не всі депутати знають проблеми міста, наскільки окремі з них глобальні. Думаю, потрібен час.
Спостерігаю, що дехто, наприклад, голосує на противагу своїм опонентам. Це своєрідна позиція.
Звісно, юридично були створені фракції, є голови фракцій. Але в центрі нашої уваги мають бути нетішинці, мешканці нашого міста, і ми повинні працювати на громаду. На це й націлюю місцевих обранців.
- За 6 пленарних засідань прийнято низку рішень. Які з них вважаєте успішними, а які провальними?
- Найважливішим рішенням, звісно, є прийняття бюджету на 2021 рік. Інші рішення практично пов’язані з витрачанням бюджету. Яку б програму ми не затверджували, без грошей вона не працюватиме. Навіть найперспективніша. Якщо туди «не покласти» ні гривні, вона не має значення.
Щодо провальних рішень. Жодне рішення міськради не відхилено безпідставно. Так, на останній сесії виникла гостра дискусія під час затвердження Комплексної програми з профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю, якою, окрім виділення коштів на пальне для поліції, передбачалося й встановлення системи відеоспостереження. Проте з другої спроби питання все-таки прийняли.
- На Вашу думку, наскільки раціонально розподілили бюджет-2021?
- Раціонально чи нераціонально – на мою думку, це відносні поняття. Я – прагматик. Як економіст за освітою, підтримував би більше тих, хто наповнює місцевий бюджет, створює робочі місця. Але ми не маємо права в жодному разі забувати про людей з інвалідністю, одиноких… Їх потрібно максимально підтримувати як морально, так і матеріально.
У нас є багато хворих людей, проте ми не можемо всі кошти спрямувати на лікування. Тоді не матимемо нормальних доріг, вуличного освітлення, у дітей не буде майданчиків, гуртків, затишних шкіл і садочків - і сім’ї почнуть шукати інші міста для комфортного проживання. Місто має бути своєрідним магнітом, який приваблює людей залишатися тут.
На останній сесії дискутували: на що краще спрямувати кошти - на ремонт дороги по просп. Незалежності чи замінити вікна у всіх школах. Та дороги можна порівняти із зубами, які мають властивість швидко руйнуватися. Якщо їх вчасно не пролікувати, потрібно буде викласти значно більше коштів. Так само і з дорогами. Тож коли їх доведеться ремонтувати терміново, то не факт, що на це будуть кошти. Можливо, покриття ще рік послужить, а може навесні «піти» разом з снігом. Зрештою, і вікна можуть простояти ще рік.
Додам, що цього року у бюджеті на заміну вікон у закладах освіти ми передбачили 2 млн грн і плануємо щороку виділяти по 2 млн грн на ці потреби. І таким чином поступово замінимо всі вікна. На всі потреби не вистачає коштів, тому доводиться балансувати.
А загалом у нас хороший бюджет. Проте не сформували остаточної стратегії, куди рухатися. Бо не знаємо, куди рухається держава. У разі добудови блоків – потрібно вибудовувати одну стратегію, якщо ж ні – вектор розвитку потрібно змінювати. Тож наразі ми у такому собі, підвішеному стані. Але сподіваємося на краще.
- Іване Васильовичу, чи є у Вас своє бачення розвитку Нетішина, покращення його добробуту?
- Для прикладу, візьмемо тільки працівників ХАЕС. З огляду на їхню середню зарплату, а це близько 20 тис. грн, щомісяця нетішинські банкомати видають близько 100 млн грн. Але грошей цих в місті не видно. Атомники витрачають їх хто в Рівному, хто в Києві… Варто продумати механізм, як зробити людей патріотами міста, щоб вони витрачали кошти у своєму місті.
Для цього потрібно будувати житло, можливо, навіть безкоштовно виділяти земельні ділянки. Молодь сьогодні не хоче жити з батьками. Винайняти квартиру в Нетішині – це проблема. Квартири в новобудовах розкуповуються ще до здачі будинків в експлуатацію. Із пожвавленням будівництва житлових будинків, розвиватиметься й інфраструктура, бізнес, відкриватимуться нові заклади...
Щоб там не казали про парки, наразі там вже з’явилося три підприємці, які сплачують податки до бюджету. Сподіваємося, що розвиватиметься інфраструктура й в парку, що в районі просп.Незалежності, вул. Набережної та Будівельників. Це, певною мірою, можливість для тих 100 млн грн залишитися в місті, щоб батьки могли вийти з дітьми, прогулятися, купити морозива, замовити піцу чи покатати їх на атракціонах. Бачили, що робилося у диво-парку, коли випав сніг? Діти з разом батьками каталися на санках, з'їжджали з гірок.
- Нещодавно Вам вперше довелося виконувати обов’язки міського голови. Чи відчули, наскільки відповідальна ця посада?
- Багато хто в місті думає про міського голову: сидить там і тільки гроші отримує. Мабуть, варто побути на його місці хоч один день, і одразу відчуєш навантаження, яке несе очільник громади. І це при тому, що я не приймав стратегічних рішень, не підписував важливих документів…
Як секретар ради я також змушений приймати важливі рішення, але приймаю їх, обговоривши з депутатами-колегами. Бути міським головою – це велика відповідальність.
- Іване Васильовичу, містяни нарікають на високі зарплати нетішинських посадовців. Як воно бути під пильним оком громади?
- Вважаю, що зарплата чиновника має бути достойною, щоб в нього й гадки не було про якісь корупційні схеми. Скажу з власного досвіду: були різні пропозиції отримати певну вигоду, проте в таких випадках я одразу попереджаю, що будуть мати справу з правоохоронними органами. Я йду на роботу із задоволенням, бо маю гідну заробітну плату, а повертаюся додому з чистою совістю.
- Цікаво, які захоплення у секретаря міської ради. Як релаксуєте?
- Коли жив і працював у Києві, займався альпінізмом з друзями. Тепер у кожного з нас свої сім’ї, маленькі діти. Коли вони підростуть, думаю, ми обов’язково надолужимо цю прогалину. Відтак все моє дозвілля – це родина, мій трирічний син Марк, який потребує багато уваги. Любимо ходити на прогулянки сім’єю, відпочивати на природі.
З дитинства любив математику. І зараз підписаний на деякі математичні канали, тож із задоволенням беруся за завдання на логіку. Для мене це своєрідний релакс.
Захоплююся новими технологіями, вивчаю нові ІТ-ідеї, як їх можна застосувати в нашій роботі, в нашому місті зокрема. Наразі відслідковую цифрові трансформації міністерства цифрової політики, аби долучитися і взяти участь в будь-якому пілотному проєкті. Хочемо бути першими у цифрових трансформаціях. Бо в цьому - наше майбутнє.
