Сумний список Небесної Сотні почав складатися 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло львів'янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. До 18 лютого 2014 року вже налічувалося 9 загиблих. У період із 18 до 20 лютого загинуло, отримало травми та смертельні поранення найбільше протестувальників – 80 осіб. Після 20 лютого – ще 20. Усі вони ввійшли до пантеону борців за незалежність України.
...20 лютого вшановуємо Героїв Небесної Сотні. І опускаємо очі перед їхньою пам’яттю, бо досі за їхню кров непокарано винних. Ексберкутівців, нібито причетних до розстрілів на Майдані, відпустили з-під варти. Періодично у ЗМІ з’являється інформація про переслідування учасників Майдану. Чи не була даремною жертва Героїв Небесної Сотні? Напередодні річниці розстрілу Небесної Сотні своїми думками поділилися учасники Революції гідності.
Архімандрит Владислав (Володимир Федотов), настоятель собору Св. архистратига Божого Михаїла та архангела Гавриїла УППЦ
- Звичайно, їхня жертва недаремна. Вони відстояли гідність всієї держави, тому що пішли проти насильства, яке було звершене над студентами, над народом. Це було не даремно. Відбулася Революція гідності…
Я сам провів три місяці на Майдані. Серед полеглих там мої друзі – зокрема Ігор (Костенко) з Тернополя. З тими, хто залишився, хоча б раз на рік зідзвонюємося, зустрічаємося, пригадуємо. Для нас усіх болюча тема, що за масові вбивства на Майдані досі нікого не покарано. Хоча, всі вони – покарані. Якщо не фізично – то морально, духовно. Не сидять по тюрмах, але не думаю, що сплять спокійно. Вважаю, що цей злочин зсередини їх пресує.
Зображення Небесної Сотні, яке є у нашому храмі, має бути у кабінеті кожного чиновника. Хочеться, щоб вони бачили ці очі, усміхнені обличчя і розуміли, що люди повстали недаремно. Якщо потрібно – то ще підіймуться.
Пригадую атмосферу Майдану: щирість, ауру тепла й любові. Така була атмосфера, що у ті морозні дні міг я, умовно кажучи, зняти свою куфайку і комусь віддати, хоч знав, що і сам можу замерзнути. Навіть не хотілося їхати додому. А коли й приїжджав, то день- два - і їхав назад. Бо потрібно…
Василь Пундик, член правління Нетішинської міської громадської організації ветеранів Афганістану (воїнів - інтернаціоналістів):
- Даремною? Ви що? Даремна жертва – це, коли нетверезим з мосту впав. Оце даремна жертва. А хлопці поклали життя за те, щоб була Україна, жили наші дііти.
Вже наступного дня після побиття студентів, я був на Майдані. Разом зі мною - п’ятеро чи шестеро наших нетішинських хлопців, афганців.
Пам’ятаю ніч з 19 на 20 лютого 2014 року у Маріїнському парку, коли кулі свистіли, і ця молодь стояла поруч… Ми ж, старші, звикли поблажливо ставитися до молодих. А тоді, вночі, я зазирнув у їхні очі і був вражений їхньою рішучістю. За таку молодь і загинула Небесна Сотня. Бо ж держава – це і є люди. Україна – це ми. Хтось її повинен захищати!
Та ніч на 20 лютого найбільше врізалася у пам’ять. Ми стояли тоді під Стелою. Добре запам’яталося, як з ночі снайпери пристрілювали собі сектори. Хто-хто, а ми, афганці, це добре розуміли. Побратим з Києва тоді звернув увагу, що літають справжні кулі, адже на той час ми вже не реагували на травмати та світлошумові…
Небесна Сотня загинула, щоб закінчилася зеківська сваволя і розпочалася нормальна європейська країна.
Олег Климончук, студент Папського салезіанського університету (Рим):
- Я вважаю, що жертва Героїв Небесної Сотні в жодному разі не є даремною. Як і жертва тисяч українських воїнів у 2014-2021 роках, як і жертва мільйонів в історії України перед тим. Майдан стояв за цінності і проти несправедливості. І ці цінності перемогли. Хоч, можливо, ми не отримали видимого результату одразу, як би всі не очікували. Але змінюються цінності, змінюється ментальність, змінюється все наше суспільство, хоч ці зміни, на жаль, поступові. Навіть те, як змінились українці за цей час – це вже показник. Навіть поява багатьох притомних політиків, журналістів і громадських діячів – це вже неабиякий показник. Зачатки антикорупційної боротьби – теж показник. І так далі.
На жаль, жертва Небесної Сотні не дала результату раптового і цілковитого. Та це і неможливо. Небесна Сотня – це мученики, на крові яких поступово виростає Україна.
Валерій Бойко, адвокат:
- Якби ми промовчали, не вийшли на Майдан, у нас було б те, що зараз відбувається в сусідній Білорусі. Це ж треба таке придумати: за Януковича Службу безпеки України очолювала людина, яка закінчила школу ФСБ Росії. Росія тоді «була присутня» у нас повністю. Тоді ми точно втратили б незалежність. Якби ми не вийшли на Майдан, сьогодні були б разом з Росією та Білорусією, нас знову об’єднали б в Радянський (Тайожний) Союз. А кому не подобається – на Соловки, в Сибір…
Випало й мені бути Майдані… Коли згадуєш ті події, то здригаєшся від жахіття, яке творилося…
Сьогодні ми повинні низько вклонитися і вшанувати Героїв Небесної Сотні, серед яких, до речі, були й іноземці. Герої Майдану віддали свої життя за незалежність нашої країни, за наше майбутнє. Вони змінили хід історії нашої держави, відстоюючи права і свободи людини, європейський вектор розвитку… Вічна пам’ять Героям!
Слава Україні!
