Закохані равлики починають відходити на другий план. Відтак найулюбленішою фотозоною нетішинців стають казкові скульптури, які нещодавно «оселилися» у міському парку. Гарбузова карета з мишами і гномами, лавка з ельфом та рижим котом... Карантин не завадив скульптору Миколі Мельничуку творити ці диво-фігури, а навпаки спонукав робити світ яскравішим і цікавішим. Більше того, робота над казковими героями відволікала майстра навіть від пандемії.
Карантин не завадив відкрити у місті диво-парк
Торік до Дня Незалежності у міському парку культури та відпочинку встановили композицію – лавку, яка нагадує двох закоханих равликів. Вона одразу стала чи не найулюбленішою фотозоною нетішинців та гостей міста. Її автор – славутчанин Микола Мельничук. За задумом скульптора, ця лавка здатна примирити усіх: закоханих, батьків і дітей, і навіть тих, хто відчуває один до одного неприязнь.
Закохані равлики
Та рівно через рік креативна фотозона відійшла на другий план, бо у парку сімейного відпочинку, що розкинувся на площі 6 гектарів в районі вулиць Набережної, Будівельників та проспекту Незалежності, нещодавно «оселилися» нові казкові скульптури. Над виготовленням фігур автор працював майже рік.
Ідея створення диво-парку належить міському голові Олександру Супрунюку. Незважаючи на складну обстановку у місті через поширення коронавірусу, у міському бюджеті цьогоріч все-таки віднайшли гроші і розпочали будівництво парку сімейного відпочинку. Підрядник обіцяє облаштувати територію парку за 5,6 млн грн. Наразі там прокладають пішохідні доріжки. Вже облаштували понад 2 тис. кв. м бруківки. Загалом мають прокласти понад 4 тис. кв.м бруківки. Планують також встановити лавочки, близько 90 опор вуличного освітлення та 4 біотуалети.
«Хіба не милашки вийшли?!»
Так Микола Мельничук говорить про своїх головних героїв казкової локації у диво-парку – мишенят, які везуть карету-гарбуза. Художник зауважує, що карету, мишей, замість коней, придумав не сам, а просто по-своєму передав. Всі скульптури – це фантазія майстра.
У такому стилі планує і надалі розвивати диво-парк. Майстер каже, що у ньому наразі не вистачає цікавих казкових світильників, декоративних лавок. Відтак міська влада планує продовжити співпрацю з ним.
«Хочеться, щоб парк став родзинкою не тільки нашого міста, а й усієї округи. Щоб якомога більше людей мали змогу полюбуватися цими витворами мистецтва. – зауважує очільник міста Олександр Супрунюк. - Боюся, щоб скульптора у нас не вкрали, бо після нашого диво-парку йому надійшло чимало цікавих пропозицій».
Оскільки сім’я Мельників не має власного помешкання, міська влада готова на час роботи надати майстру службове житло.
Через карантин робота над скульптурами затягнулася більше як на місяць
Робота на парковими скульптурами зайняла у автора до 6 місяців. Проте загалом довелося витратити значно більше часу – майже 10 місяців.
«Сказати, що у приміщенні, в якому творив казкове диво, спартанські умови – це нічого не сказати. Як згадаю зиму! Руки мерзли. Доводилося гріти їх у теплій воді. Світла не було, – розповідає майстер. - До усього цього додався ще й карантин».
Була й, як то кажуть, й інша сторона медалі. У своїй майстерні пан Микола міг сповна віддатися мистецтву, відволіктися від пандемія.
Матеріал має бути якісним, бо скульптуру роблю не на день - а на роки
Пан Микола не тільки прискіпливий до своїх героїв, а й до матеріалу, з якого виготовляє.
Дуже багато арматури витратили. Тільки на гарбуза пішло до 650 метрів арматури. Тож закликає дітей і підлітків берегти зроблене.
Дружина Миколи – художниця-скульпторка, ландшафтна дизайнерка. Але до роботи над скульптурами її не допускав. Жінка працює з гіпсом та глиною.
У бетон жінку скульптор жінку не пускає, бо він роз’їдає руки.
«Це не просто професія, а й своєрідне хобі»
Микола Мельничук народився на Рівненщині. Славутчанином став, коли батька-військового перевели на нове місце служби. Тут пішов у перший клас.
Перші подібні витвори Микола починав створювати, ще працюючи на місцевому фаянсовому заводі. Особливо, пригадує, цікаво було працювати з керамікою.
На початку 2000-х поїхав до Києва, і лише кілька років тому з родиною повернувся до Славути. У столиці працював переважно з гіпсом. Займався дизайном інтер’єрів, внутрішнім оздобленням помешкань, створював ліпнину. Згодом виникла ідея створити щось красиве з бетону. Та на цьому, зізнається, не зупинився. Вже береться за витвори з металу та дерева.
Більшість робіт Миколи Мельничука можна побачити хіба що на фотографіях, бо створені вони на замовлення на приватних територіях. Химерні сходи у ліпнині, басейни, оздоблення помешкань. І, звісно ж, – казковий паркан на Зарічній у Славуті. Микола виліпив декоративну огорожу для свого кума. Вона стала не лише окрасою подвір’я в Славуті, а й усього міста, а автору принесла славу на всю округу.
Потрапивши на вулицю Зарічну, на перший погляд здається, що то й не паркан, а чудернацькі декорації до зйомок фантастичного фільму. Здається, що ці дивні чоловічки оживуть і заговорять до перехожих казковими голосами. Насправді ж, ці гноми – казкові обереги мешканців будинку, виготовлені з бетону.
Героями робіт Миколи Мельничука стають тварини, міфічні істоти, усілякі ельфи, гноми. Автор зізнається, що створювати такі дивовижні речі йому дуже подобається. Для нього це не просто професія, а й своєрідне хобі. Багато працює над ескізами, бо має бажання зробити цей світ яскравішим та цікавішим.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
