Хворобу підхопив під час відпочинку в Карпатах. У перший тиждень після госпіталізації схуд на 12 кілограмів. Під час перебування в Старокостянтинівській лікарні йому довелося чути, як помирає жінка з COVID-19. Письменник, публіцист, журналіст, доцент Хмельницького інституту соціальних технологій університету «Україна» Богдан Теленько у телефонному режимі, з лікарняного боксу інфекційного відділення, розповів виданню "Унас.news" свою історію «знайомства» з коронавірусом, котрий його ледве не вбив.
Це – героїчний колектив!
-Дякую старокостянтинівським медикам, особливо завідуючій інфекційного відділення Тетяні Володимирівні Сердюк! Героїчний колектив. Люди працюють за 4 тисячі гривень зарплати. Щодня ризикують своїм життям! Дивуюся їхній самовідданості і християнським чеснотам. Тим більше, що навесні більша частина з них перехворіли на ковід. Одна жінка ледве зовсім не «згоріла», місяць вибиралася з хвороби. Їхні чоловіки не пускають на роботу, а вони – ідуть: і санітарки, і медсестри. Це не люди, це – герої!!!
Спочатку були Карпати
-21 серпня разом з друзями вирушив у Карпатах на полонину Хом'як. Упродовж трьох діб прожили в наметах, на додачу ще й вимокли під дощем. 24-го накрила злива – усе плавало! Ще й гуцульські корови з’їли сорочку.
Розповідаючи подробиці перебування в Карпатах і нерозважливого ставлення до свого здоров’я, Богдан Теленько постійно повторює про те, на скільки глупою і непоміркованою була його поведінка. Саме ота втома, зміна температур – від спеки вдень до холоду вночі – стали сприятливим підґрунтям, щоб вчепилася хвороба. А інфекція була десь поруч – на COVID-19 захворіли троє учасників групи. Проте, це з’ясувалося вже потім.
Температури не було. Просто втратив жагу до життя
-25 серпня вранці мене в Деражні привезли під хату. Наступного дня зранку виправ усі речі після "Карпатського вояжу". А ближче до вечора – зліг.
За словами Богдана Теленька, у нього не було жодного із відомих симптомів ковіда – ні підвищеної температури, ні першіння у горлі. Як виявилося згодом, розвилася стрімка двостороння пневмонія. Утім, чоловік не звернувся до лікарів.
-Чотири дні я лежав пластом. Я втратив жагу до життя – нічого не хотілося: ні їсти, ні пити, ні розмовляти. Коли довідалися мої дівчата в Києві (доньки Богдана Петровича, прим.авт), підняли на ноги деражнянських лікарів.
У п’ятницю надвечір Богдана Теленька госпіталізували.
-Мене ледве не винесли з квартири, - говорить він. – Я ледве ворушив ногами. Я, здоровий дядько!... Мене возили на інвалідному візку, щоб зробити аналізи, на стільки знесилився організм.
Рішення деражнянського лікаря врятувало життя
Поки в інфекційній лікарні чекали результатів ПЛР-тесту на ковід, чоловіка лікували від пневмонії.
-Головний лікар Деражнянської лікарні Володимир Онофрійчук прийняв рішення, не дочікуючись результату тестування, лікувати мене по протоколу, котрий використовують для хворих на коронавірус. Симптоматика не лишала сумнівів, що в мене саме це інфікування. Закріпили за мною лікарку Галину Овчарук. Вони зі мною, як з дитиною. Словом, витягнули, не дали померти.
Сім діб Богдан Теленько пробув із кисневим концентратором. Ставили по три крапельниці на день. Усе купувалося за свої гроші. Удень на ліки йшло до тисячі гривень. За тиждень стрімко втратив у вазі - до 12 кілограмів.
Саме цього дня Старокостянтинівська ЦРЛ почала приймати хворих на ковід
Після тижня очікування результатів ПЛР, нарешті прийшла відповідь про позитивний результат. На той час усі лікарні були «забиті» хворими на ковід. Знову п’ятниця, вечір. «Швидка» у Хмельницькому чекає п’ять годин – вирішується куди госпіталізувати цього хворого. Саме цього дня Старокостянтинівську ЦРЛ відкрили для лікування хворих на ковід.
-Я потрапив до неї одним з перших трьох пацієнтів. Це був уже пізній вечір – після 23 години.
Вони мають захисні костюми, мають обладнання, ремонт у відділенні. А найголовніше – християнське милосердя
Про Старокостянтинівське інфекційне відділення Богдан Теленько відгукується однозначно:
-Воно краще в області! Я в захопленні від тутешніх медиків. Як вони лікують по уму! Призначають препарати, аби убезпечити розвиток супутніх хвороб. Вони мають захисні костюми, мають обладнання, ремонт у відділенні. А найголовніше – християнське милосердя і професійне бажання допомагати людям.
Але не вдається усіх врятувати. Як відомо, кілька днів тому в інфекційному відділенні померла 70-річна жінка.
-Вона лежала в сусідньому боксі, - розповідає Богдан Теленько. – Вмирала дві доби. Я чув її стогін. Хай з Богом спочиває, її не вдалося врятувати. Але на що хочу звернути увагу – незадовго до хвороби вона гучно відзначала ювілей в одному з ресторанів Старокостянтинова. Після цього потрапила до лікарні. Тепер її поховали. А як ховають померлих від коронавіруса ви знаєте – тільки на могилу пускають родину…
Сьогодні Богдан Петрович почувається значно краще. Очікував на негативний результат ПЛР-тесту. Але, поки ми спілкувалися телефоном, пацієнту повідомили, що, на жаль, поки результат позитивний. Тож, усвідомлюючи, як каже мій співрозмовник, що його буквально «витягнули», ще перебуваючи в лікарняному боксі, телефонує до своїх знайомих, до журналістів, аби його історію довідалася якомога більша кількість людей. -Коронавірус – не фейк. Це - епідемія. Це не жарт. Разом зі мною лікуються молоді, дужі, повносилі чоловіки, яких ледве не з’їла хвороба. До прикладу, через халатність сімейного лікаря в Хмельницькому, хворого довгий час не госпіталізували. У важому стані він боровся з хворобою вдома. На щастя, його направили в Старокостянтинівську лікарню. Тепер-от вже почувається краще, проситься додому.
Не вірте у міф про безкоштовні «ковідні» ліки і про «ковідні» доплати медикам
-Не вірте у міф про "ковідні" ліки для хворих і "ковідні" гроші для медиків. Медикаменти за державний кошт покривають жалюгідний необхідний мінімум. Більшість препаратів потрібно купувати за власні кошти. А медичні працівники отримують до 4 тисяч гривень зарплати. За таку пекельну роботу!!!
Поки ми спілкуємося, я чую у телефонній слухавці голоси працівниць відділення, котрі систематично навідуються до пацієнта, роблять уколи, крапельниці. Кілька разів перериваємо розмову – прийшла лікарка.
-Хвора людина не знаходиться наодинці, вона перебуває під постійним контролем медпрацівників. Я щиро хочу подякувати колективу інфекційного відділення, особливо завідуючій. Самовіддані. Героїчні. Милосердні. Це – про них. І хоча вони всі ходять у "скафандрах", але вони всі – тендітні жінки. А несуть на своїх плечах таку важку ношу! – наголошує Богдан Теленько. І вкотре закликає усіх нас бути поміркованими, не нехтувати своїм здоров’ям і дотримуватися карантинних правил. Бо ковід – є. Бо він – агресивний і жорстокий. Бо він дуже швидко вбиває!...
