Днями журналісти Нетішин.City відправилися на вулицю Варшавську, або, як кажуть в народі, на польську територію. Чому вулиця Варшавська, місцеві знають. Впродовж 10 років, з 1981 по 1991 рік, там жили поляки, які будували Хмельницьку АЕС. Відповідно назвали й вулицю. Та заглиблюватися в історію не будемо, а подивимося, з якими проблемами зіштовхуються мешканці Варшавської.
На Варшавській, 17 дах, шви протікали: з утворенням ОСББ проблеми швидко вирішилися
Прямуючи до будинка №17, зустріли Тетяну Миколаївну з сумками в обох руках Жінка, ймовірно, поверталася з магазину. Вона охоче погодилася поговорити. «На Варшавській живу вже понад 20 років, на іншу не проміняла б. Тричі переселялася з будинка в будинок, та все на рідній вулиці», - почала розмову мешканка Варшавської. Проте перебравши все в голові, зауважила, що у них немає ніяких проблем. «У нас – все гаразд. І в будинку, і на вулиці, сусіди хороші, дружні. Дороги нормальні, освітлення завжди було хороше, - підтримує розмову. - Раніше проблеми були. Дах, шви протікали. Коли створили ОСББ, всі ці проблеми швидко вирішилися».
Біля будинка познайомилися ще з одним його мешканцем Валентином Васильовичем. Запитуємо, а чи його щось турбує. «Подивіться, які у нас гарні клумби біля будинку. Ми самі за ними доглядаємо. У нас так затишно завжди було. Я вже 10 років тут живу. Чисто і в під’їзді, і біля будинку. Завжди вчасно прибирають, а тепер ще й дезінфікують. Задоволені й нашою головою ОСББ. Минулого року вже вдруге зробили капремонт даху. Свого часу і ЖКО ремонтцівло покрівлю. Все у нас гаразд», - почули у відповідь.
Проблема одна – бродячі собаки
Немає особливих проблем й в будинку №15. 55-річна Катерина Михайлівна розповіла, що у них також створено ОСББ. Не нарікають на прибирання ні у під’їздах, ні біля будинку. От тільки шкода їй прибиральницю, бо в під’їзд люди дуже часто впускають бродячих тварин, тож їй після них доводиться прибирати. Освітлення також хороше. Якось ліфт у будинку не працював, за 1-2 дні полагодили.
«Проблема у нас одна – бродячі собаки. Є такі, що нападають на людей. Наприклад, чорний собачка. Його вже не раз вивозили, та він щоразу повертається назад. А ось інший, Шарик, спить біля лавочки, він - хороший, на нього ніхто не жаліється», - додала жінка.
Пані Катерина звернула нашу увагу й на дитячий майданчик, який недавно встановили у їхньому дворі. Гарний, сучасний, але, на жаль, через карантин порожній… «Головне, щоб ця біда пішла від нас, щоб діти нарешті почали гратися на майданчику у дворі. Їх завжди тут багато було. І мої внуки, коли приїжджали, гралися… Тому сьогодні найважливіше, щоб всі були здорові!».
На Варшавській, 9 – букет проблем. Це місце облюбували навіть бомжі!
Далі прямуємо до Варшавської, 9. Це – гуртожиток. Перед великими сходами зустрічаємо його мешканку Тетяну. Цікавимося, які проблеми її турбують. Спершу жінка розповідає, що тут начебто і непогано живеться. Прибирають регулярно. Показує на пандуси, які недавно побудували для людей з особливими потребами. Майданчик дитячий оновили. Збирають кошти на домофон, на фарбу для ремонту на загальних коридорах…Та згодом довідуємося, що не все так гладко. «Звісно, хотілося б краще жити. Я вже тут років 15 мешкаю, жодного разу ніхто ніякого ремонту не робив, хіба що панелі пофарбували на першому поверсі та лінолеум замінили. А квартплата у нас чимала. За дві кімнати я плачу 350 гривень, в місті стільки платять за трикімнатну квартиру».
Згодом до нашої розмови долучаються й інші жительки гуртожитка, і спілкування починає набирати обертів. Пані Світлана також висловила своє невдоволення високою квартплатою. Каже, що і за світло платять кругленьку суму – понад 300 гривень, маючи дві кімнати в гуртожитку. А все тому, що не мають окремого лічильника. Загальну суму за використану електроенергію за місяць розбивають на усіх мешканців. «Хтось гонить горілку, хтось випікає торти на продаж…, а ти – плати. Колись, як робили ремонт, хотіли встановити свій лічильник, нам сказали, що все одно його не підключать. Хоча знаю, що в кількох кімнатах є окремі лічильники».
Пані Люба, яка підійшла до нас трохи згодом, обурювалася: «В гуртожитку - темінь. Щоб пройти, доводиться телефоном підсвічувати. Вже втомилися вкручувати лампочки. Сьогодні поміняв – завтра її вже немає. Відсутні у нас і поштові скриньки. Натомість - відкриті полички. Тож доводиться чатувати, щоб ніхто платіжок на комунальні послуги не повитягував. А отримати листа - вже й мови не може бути. Боремося й з курцями, і поліцію неодноразово викликали – немає на них ніякої управи».
Підсумувала розмову Галина, яка також довгий час живе в цьому гуртожитку. «Вся біда в тому, що наш гуртожиток – будинок невизначеного типу. Тож поки не буде визначено його статус, толку не буде. Чому нам не дозволять встановити індивідуальні лічильники? До речі, у нас є такі, у яких заборгованість за електроенергію сягає 20 тис. грн. Гроші, які платимо, не відповідають тому сервісу, який ми отримуємо. Колись це був показовий гуртожиток. Всюди чистота була. При вході сидів вахтер, навіть ключі від кімнат залишали. Був контроль, за тими хто заходить. А зараз, що? У гуртожитку багато квартирантів, які чинять безлад: курять, двері вибивають, пиячать. Збираються й діти з усієї округи, молодь. Курять, гадять. І навіть бомжі ночують! Тож треба віддати належне нашим прибиральницям, які вигрібають після них усе це».
На Варшавській, 13 проблеми хоч і є, але їх намагаються вирішувати самотужки
Підійшовши до будинку №13, знайомимося з подружжям. Пан Микола розповідає, що їхній будинок перебуває на балансі ЖКО. Свого часу це був гуртожиток, наразі мешканці облаштували собі квартири. Проте створити ОСББ не можуть, поки не наведуть лад з електрикою. Лічильники є лише в окремих помешканнях. «Щоб встановити всюди, треба проводку поміняти. З кожної квартири треба зібрати від 6 до 12 тис. грн. Хтось спроможний, а хтось – ні. Управителя у нас немає, створили ініціативну групу - з кожного під’їзду по 1-2 людини. Зорганізувалися, скинулися по 50 грн. і закупили економні світильники, фарбу. На поштові ящики також гуртом збирали кошти» , - розповідає Олена.
«Самі смітники з газових балонів поробили, щоб можна було сміття висипати. До цього стояли бетонні, прибиральницям доводилося руками вигрібати. Посадили кущі навколо будинку. Перед травневими святам бордюри побілили, самі облаштували й дитячий майданчик, лавочки біля нього. Згодом міська влада трохи його доповнила. Пісок завезли. Встановили поряд бесідку», - продовжив думку дружини чоловік Микола.
Подружжя розповіло, що дорогу їм полатали, з освітленням все гаразд. Прибирають регулярно біля будинку і в під’їздах. Готові й сміття сортувати, от тільки ящиків для пластику останнім часом поменшало. Решту своїх проблем, як бачимо, практично вирішують самі. От тільки фасад будинку, який має надто вже непривабливий вигляд, їм не під силу. Кажуть, що фарбували його, коли ще Кучма в місто приїжджав пускати другий енергоблок ХАЕС.
Варшавська, 7: платять дорого, проте живуть з комфортом
В поле нашого зору потрапив і будинок №7. Побудований за проєктом, що і №9. Але, як з’ясувалося, вони різні, як небо і земля. Навіть ззовні він має привабливіший вигляд, і прибудинкова територія облаштована набагато краще.
Його 37-річна мешканка Ольга розповіла, що в будинку давно облаштовані квартири. 3 роки тому створено ОСББ. «На Варшавській, 7 живу вже 5 років. Хоч і платимо 7,50 грн. за 1 кв. м , але загалом усім задоволені. У нас порядок і всередині, і у дворі. Завжди чисто, бо прибирають регулярно і до толку. Немає нарікань на освітлення ні на коридорах, ні на вулиці. Хвилюємося, правда, бо в будинку є тріщина. А ще по нашому стояку не працює вентиляція – забилася. Поки що не можемо це питання вирішити, бо в місті немає служби, яка б цим займалися», - додала наша співрозмовниця.
Ольга порушила також проблему сортування сміття. Проте в місті цей процес ще не налагоджений, відокремлюють хіба що пластик. Та й то, каже, контейнер, що був поблизу будинку, десь пропав. А ще нетішинка нарікала на бідненький дитячий майданчик у їхньому дворі. Бо ж загалом по місту облаштували гарні сучасні зони для відпочинку малечі.
