У Нетішинській гімназії «Ерудит» дев’ятикласники зустрілися з колишнім бійцем десантно-штурмових військ Олександром Токарем. Захисник, який під час виконання бойового завдання втратив праву руку, розповів школярам про війну, важке поранення, реабілітацію та повернення до активного життя.

Зустріч організувала старша інспекторка Служби освітньої безпеки Інна Чаховська. Її метою було не лише познайомити підлітків з історією українського захисника, а й говорити про безбар’єрність, силу духу та сприйняття людей, які через війну отримали важкі поранення.

Життя, яке довелося будувати по-новому

Олександр Токар відверто розповів дев’ятикласникам про своє життя до повномасштабної війни, бойові будні та випробування, через які довелося пройти.

Під час виконання бойового завдання військовослужбовець зазнав важкого поранення і втратив праву руку. Попереду був тривалий шлях реабілітації та пристосування до нових обставин.

Важливими на цьому шляху стали власна наполегливість Олександра, підтримка дружини та синів, а також бажання повернутися до активного життя.

І йому це вдалося.Нині Олександр продовжує служити Україні - у лавах Національної гвардії. Він виховує дітей, будує плани на майбутнє і залишається люблячим чоловіком та батьком.

«Найважливіше - не те, що людина втратила»

Спілкуючись зі школярами, захисник не приховував: бувають моменти, коли подумки повертається до життя до поранення. Проте головним вважає можливість жити далі й цінувати те, що має сьогодні.

«Бувають важкі дні, коли я не раз прокручую в голові, яким було моє життя, якби не поранення. Та попри складнощі я вдячний за можливість жити тут і зараз, - поділився Олександр Токар. Найважливіше - не те, що людина втратила, а те, що вона змогла зберегти в собі й продовжила робити далі».

Історія Олександра - про силу, яка вимірюється не відсутністю труднощів, а здатністю долати їх і рухатися вперед. Такі зустрічі допомагають молоді краще розуміти ветеранів і військових, які повертаються до цивільного життя після важких поранень, бачити передусім людину - її досвід, можливості, характер і прагнення, а не фізичні обмеження.