В Україні Діна будувала успішну кар’єру співачки, знімалася у ток-шоу, бачила себе у шоу-бізнесі. Проте їй вистачило трьох побачень, щоб кардинально змінити життя…
Сьогодні вона – Діна Демір – найспівочіша мама Туреччини. Жінка вийшла заміж за Кубілая Деміра, народила двох дітей. Уже 5 років мешкає в Стамбулі. Епатажні сценічні костюми змінила на елегантну класику пастельних відтінків. Веде власний блог в Instagram , по четвергах співає у сторіз.
З 24 тисячами своїх підписників жінка ділиться секретами виховання дітей, розповідає про турецьку культуру та пропагує українську пісню. Разом з сестрою створила лінію одягу «YOU’re», яку успішно представила в Києві та Стамбулі. Записала україномовну пісню «Пірнаю».
Після трьох побачень змінила шоу-бізнес на каблучку нареченої
Діна Смірнова народилася в родині атомників у литовському місті Вісагінас. Коли дівчинці було 10 років, сім’я переїхала у наш енергетичний Нетішин. Батьки перевелися працювати на Хмельницьку АЕС.
Дівчинка росла артистичною, співала у народному колективі «Вернісаж» - місцевій кузні співочих талантів. Навчаючись у старших класах НВК, нетішинка виграла шкільний конкурс краси «Роксолана». Ця перемога стала пророчою у її житті. Та про це згодом.
Після закінчення Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, яка, за іронією долі, знаходиться у Києво-Печерській лаврі, дівчина пірнула у вир столичного життя. Брала участь у різноманітних кастингах, ток-шоу, талант-шоу, зокрема знімалася у передачах «Богиня шопінгу», «Давай одружимося», проходила відбір на Євробачення та ін.
Телеглядачам нетішинка запам’яталася доволі епатажною красунею. Три роки виступала у складі гурту «Star angels», разом з командою зняла кліп, випустила диск. У дуеті з рідною сестрою Аліною гастролювала по Туреччині, Йорданії, Китаї. Життя вирувало, та раптом…
Відпочиваючи на турецькому курорті Бодрум, Діна познайомилася зі стамбульцем Кубілаєм Деміром – респектабельним мусульманином, на десять років старшим за неї. Чоловік погано знав англійську мову, зовсім не знав російської, української. Діна не знала турецької. Тоді виручив Googl-перекладач. Згодом були телефонні дзвінки, розмови по скайпу.
Вже на третьому побаченні Кубілай, прилетівши у Київ, зробив українці пропозицію. Дівчина тоді розгубилася, злякалася і навіть розплакалася. Вона не була готовою до шлюбу, тим паче – з іноземцем. Чоловік просто залишив перстень у холі її квартири. Це вже згодом вона зрозуміла, що у турецьких чоловіків не заведено зволікати: сподобалася жінка – одружився. Таке поняття, як «громадянський шлюб» не поширене.
Турецьке весілля на 700 гостей
Фактично через пів року після знайомства Діна та Демір побралися. «Наш шлюб доводить, що різниця у віці, менталітеті, мові насправді неважлива. Особливо, коли між людьми – любов та повага», - стверджує жінка.
У Києві молодята скромно розписалася, у Стамбулі ж відіграли традиційне мусульманське весілля на 700 гостей.
Турецьке весілля кардинально відрізнялося від звичного, українського. Не було столів, завалених їжею і алкоголем. Навпаки, їжі - мало, а випивки - й взагалі не було, бо мусульманам заборонено вживати алкоголь. Подружжя стояло і три години безупинно приймало вітання гостей. «Я не була готова до такого потоку людей», - згадує Діна.
На весіллі турки, згідно з традицією, дарували золото й гроші. Нічого іншого. Золоті монетки із зображенням Ататюрка чіпляли на весільну стрічку. Прикметно, що гості мали подарувати не менше «золотого запасу», ніж свого часу родина молодих подарувала їм, інакше – сором та навіть образа. Такий собі, жартує Діна, оббіг золота серед родичів та знайомих.
З коштовним металом у турків свої стосунки. Окрім перснів, на заручини та весілля, чоловік, за звичаєм, має подарувати дружині махр – таку собі фінансову подушку безпеки на випадок розлучення. Здебільшого жінки там просять кілограм золота. Українка ж попросила авіаквитки на весілля для своєї небагаточисленної родини.
Діна – турецька невістка
Діна Демір вже 5 років мешкає у Стамбулі. Разом з чоловіком виховують двох дітей: чотирирічного Шаміля-Мірана та півторарічну Меджідіє-Ніду. Їй фактично знадобилося три роки, щоб звикнути до тамтешнього життя, вивчити мову. До речі, на мовні курси вона не ходила, вивчала мову в побуті. Освоїла навіть мовні відтінки: у турків дуже популярними є вигуки, жести, навіть прицмокування. Непосвяченій людині складно зрозуміти їхні смислові навантаження.
«Туреччина неймовірно дружня і гостинна країна, - ділиться враженнями жінка. - За 5 років проживання мене ніхто тут жодного разу не образив». Навпаки, не лише чисельна родина (у Кубілая Деміра шестеро рідних братів та сестер) завжди готова прийти на допомогу, але й - друзі та навіть сусіди. Особливо це відчувається зараз, під час карантину.
Однак, серед турецького оточення були й ті, хто з недовірою сприйняв її появу у родині Демірів. Кубілай, чоловік нетішинки, - правовірний мусульманин, який здійснює намаз, тримає рамазан – місяць посту, коли мусульмани зі сходу до заходу сонця не вживають ні їжу, ні воду. Тому очікували, що він обере собі дружину до пари. Діна підтримує його, але голову хусткою не покриває. Вважає, як і записано в Корані, що кожне рішення має йти від серця, а не з примусу.
Та все ж, ставши турецькою невісткою, нетішинка кардинально змінила імідж та спосіб життя. Високі підбори та епатажні сценічні костюми молода жінка змінила на стриманий одяг пастельних відтінків.
«Раніше, в Україні, я по хліб виходили при повному параді та на підборах», - розповідає, сміючись. Натомість у Туреччині – ніяких коротких суконь та декольте. Тут уперше купила для себе кросівки.
«Спочатку було складно, але, знаєте, прокинулася любов і повага до себе. Перестала почуватися приманкою, чи що?», - розповідає жінка про власні метаморфози.
«Жінки тут принцеси. У Туреччині я навчилася любити себе»
Закон тут переважно на стороні жінки. Держава захищає дружину від насилля з боку чоловіка. Якщо жінка поскаржиться на чоловіка вперше, то він може отримати дивне покарання: муситиме роздавати на вулицях листівки з інформацією про те, що побив дружину і дуже шкодує про це.
При повторних скаргах, суд може заборонити чоловікові певний час наближатися до сім’ї та власного дому. Існують спеціальні притулки для жінок, які зазнали домашнього насилля. У випадку розлучення половина спільного майна дістається дружині. Якщо чоловік помирає, 70% його пенсії пожиттєво виплачують дружині.
У місцевих родинах до дівчат особливе ставлення. «Жінки тут принцеси. В Туреччині я навчилася любити себе», - каже Діна. Будь-яка турчанка – нехай навіть 100 кг, без освіти - тут почувається королевою. Її так виховують».
Інстаблогерка, модельєрка та співачка: українка успішно реалізовує себе в Туреччині
«У творчості не одне обличчя», - каже Діна Демір і намагається по-максимуму реалізувати себе в Туреччині. Про її блог і 24 тисячі підписників ми вже згадували. Проте не лише в інтернеті сконцентрована її творчість.
Українка виступає у слов’янському клубі, в якому об’єдналися вихідці з України, Росії, Білорусі тощо. Дівчина вже записала свою першу сольну україномовну пісню «Пірнаю». Планує цьогоріч запустити її в ротацію на радіо та ТБ, записати кліп.
Разом з сестрою Аліною, яка мешкає у Києві, Діна створила власну лінію одягу «YOU’re».
Такий собі проєкт на дві країни. Колекцію «Осінь-зима» дівчата торік успішно презентували у Києві, колекцію «Весна-літо» цьогоріч представили у Стамбулі. Здебільшого – це базові речі пастельних відтінків. Виробництво зосередили в Туреччині, адже там дешевші і якісніші тканини, недороге пошиття. Реалізують авторські моделі онлайн через інтернет-магазин. Родзинка в тому, що це капсульний одяг, всі речі колекції вдало поєднуються в одному образі.
Серед найближчих планів Діни Демір – створити онлайн-ательє. Суть ідеї в тому, щоб клієнтки замовляли пошиття одягу через інтернет, даремно не витрачаючи час на безкінечні походи по майстернях.
Нетішин.City переконаний, у Діни Демір усе вийде.
