Важлива чим і чому? За попереднім контрактом, складеним у Варшаві на згадану дату, коронний хорунжий, магнат Ян-Александр Конєцпольський відступив Острог і ряд поселень великому польському полководцю, коронному гетьману Станіславу-Яну Яблоновському. Про цей факт, крім документів, знаходимо згадку у книзі з історії Острога Станіслава Кардашевича. Остаточний документ купівлі-продажу було записано в книгу Львівського ґродського суду 8 липня 1690 року. Так Нетішин, Кривин та інші населені пункти стали власністю іншої великої магнатської династії і належали їй 165 років. За цей період у Кривинській резиденції прожило шість поколінь шляхетного роду.
Чи це мало для наших сіл — Нетішина, Кривина, Поляні, Комарівки, Колом’я, Крупця та інших якесь значення? Безперечно: на долю Яблоновських випало піднімати наші ближні, а також і дальні терени з великої руїни, визволяти їх з глибоких боргових «ям». До них дідичною (спадковою) частиною величезних острозьких маєтків володіли діти волинського воєводи, князя Олександра Острозького, в т.ч. дочка Анна-Алоїза Ходкевич, далі за родинними домовленостями — нащадки її сестри Катерини — Замойські, потім князі Вишневецькі, двоє — магнати Станіслав та Ян-Александр Конєцпольські.
Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевич.
За цих власників для Острога і замкових сіл розпочався період особливого занепаду і спустошення. Якщо в часи княгині А.-А. Ходкевич центр волості й десятки сіл, в тому числі, так би мовити, й наших — мали «золотий спокій» (вираз науковий) і всі можливості для розвитку й розквіту, то згодом ці терени увійшли в епоху Хмельниччини. Сама княгиня залишила родинне гніздо в 1648 р., померла в Польщі в січні 1654 р. Особливо трагічним для краю став 1651 р., коли його спустошувало військо князя Владислава-Домініка Заславського.
Станіслав-Ян Яблоновський.
Візьмімо Кривин і Нетішин. З податкового документа за 1629 р. дізнаємося, що в селі було 142 «дими» (двори), у Нетішині — 50. За роки до повстання Б. Хмельницького у 1648-1657 рр. Нетішин розширився на 33, а Кривин — на 58 дворів. Народжувались діти, процвітали розбудова й осілість. За певними розрахунками можна припускати, що в нашому селі жило вже до п’яти сотень, а в Кривині — понад півтори тисячі мешканців. Але в час неспокою сталося катастрофічне спустошення й занепад усіх теренів. Подальші роки недарма іменуються в історіографії Руїною. З документа 1654 р. дізнаємось, що, наприклад, у Вельбівному було 240 дворів, залишилося 18, у Нетішині відповідно з 83 — 6, у Кривині з 200 збереглося 15, в Колом’ї з 54 — 2, у Глинниках (пізніше Ганнопіль) також 1 з 69. Крупець, Улашанівка взагалі отримали статус порожніх. Ось приблизно в такі, не особливо відроджені, маєтності, що складалися з половини Острога та 63 сіл і містечок, до того ж надзвичайно обтяжених борговими зобов’язаннями, увійшов новий власник С.-Я. Яблоновський (1634-1702).
Що стосується князів Острозьких, то вони не тільки берегли мир у краї, але й рухали його науку, освіту, культуру, були оплотом і протектором віросповідних традицій народу. Не гіршими були в цьому плані і Яблоновські. Будучи католиками, звичайно, в першу чергу протегували польщизні, але й місцевий нарід, як свідчать історичні документи, не принижували. Більше того: подекуди і православні церкви будували, і до освіти підлеглих залучали. А як старалися перетворити села в квітучі сади. Розбивали парки. Насаджували діброви і ліси. До наших днів збереглися віковічні Кривинський та Ганнопільський парки Яблоновських.
3. Ян-Станіслав Яблоновський.
Зібраний, як кажуть, по крупинках у величезному історичному морі фактаж дає нам достатньо відомостей, щоб мати уявлення про цю династію. Встановлено імена власне тих Яблоновських, котрі жили в Кривині. Зрештою, відомі й всі інші представники роду. Було ж їх на теренах Польщі немало. Загалом рід іменувався так: Яблоновські на Яблонові і на Острожчині гербу Прус ІІІ (ще були й інші Яблоновські — гербів Прус ІІ та Прус І).
Далі подамо імена «наших» князів Яблоновських. Великий гетьман коронний С.-Я. Яблоновський через три роки домігся для Острога підтвердження в Магдебурзькому праві. Зрозуміло, це гарантувало нове економічне, культурне і політичне піднесення як міста, так і навколишніх теренів. Щодо Нетішина, то відомо, що в попередні роки в нього були управителі якісь пани Прушовський і Гулевич. Наступні Яблоновські: син великого гетьмана коронного Ян-Станіслав (1669-1731), онуки — Станіслав-Вінцентій (1694-1754) та Ян-Каетан (бл. 1699-1764). Обидва у першій половині ХVІІI ст. отримали князівський титул від імператора Священної Римської імперії Карла VІІ.
Станіслав-Вінцентій Яблоновський.
В родині існував переказ про полонених турків і татар та як вони викопали навколо кривинського палацу глибокий рів, залишки якого, очевидно, видніють у парку й досі. Зауважимо, що подібних резиденцій у гетьмана Яблоновського було кілька. І в Кривині він не сидів безвиїздно. Шестеро дітей, яких народила йому дружина, Анна-Марія з Казановських, він навчав у кращих тогочасних європейських університетах.
Ян-Станіслав, котрий прийняв у спадок в 1702 р. батьківські добра в кількості 7-ми міст і містечок та 95 сіл, був третьою дитиною і першим сином. Був він воїном, політиком, письменником, знавцем мов. Дружина Йоанна, маркграфиня де-Бетюн, народила шестеро дітей. Зокрема, у сина, Станіслава-Вінцентія, хрещеним батьком був сам король Ян ІІІ Собєський. Цей син навчався у Львові. Теж належав до високоосвічених політиків і державних мужів свого часу. Кавалер орденів Білого Орла та Св. Духа, він, як подає Польський біографічний словник, «з тих відзнак почувався дуже поважно і в одному із своїх маєтків, у Кривині, висадив у парку алею у формі зірки Ордена Св. Духа». Володів частиною Острога та прилеглих сіл.
Антоній-Барнаба Яблоновський.
Кн. Станіслав-Вінцентій, онук коронного гетьмана С.-Я. Яблоновського, білоцерківський староста мав доньку Маріанну та сина Антонія-Барнабу (1732-1799). Про останнього відомо, що він іменував себе князем на Острозі. За призначенням короля був познанським воєводою (воєводство — адмінодиниця), а отже і членом сенату Речі Посполитої. Також володів рядом сіл і містечок, зокрема, таких, як Плужне, Нетішин, Кривин, Богушович, Нижньов, Аннополь (раніше Глинники) і інших. Щодо назви «Аннополь», то він дав її на честь дружини. Тут воєвода вибудував палац, котрий став ще однією резиденцією Яблоновських. Були вони власниками палацу і у Варшаві. В 1758 р. Антоній-Барнаба докупив містечко Киликіїв. А в 1774 р. придбав і Мощаницьке господарство.
Кн. Анна походила з роду славутських кн. Сангушків. Вона народила князеві сина Станіслава-Павла, котрий згодом став послом при берлінському дворі.
Кн. Антоній-Барнаба знаний як активний учасник внутріполітичного життя Польщі. Від другої дружини, Теклі з Чапличів, мав сина Максиміліана та доньку Терезу. Хоча цей Яблоновський (батько) часто «сидів у себе в Аннополі», помер він у Варшаві. Дружина пережила його на 21 рік і померла в Римі.
Кривин. Мідьорит за мал. Л.Ц. Фурманна. Бл. 1815 р.
Кн. Максиміліан Яблоновський (1785-1846) відомий в історії Польщі як сенатор-воєвода Королівства Польського, а з 1831 р. — постійний таємний радник і сенатор в столиці Росії. З 1808 р. часто мешкає в родинному Кривині. Підтримує тісні зв’язки з ліцеєм у Кременці, знаходився під впливом культурної еліти цього міста. Дбав про розвиток шкільництва на Волині, був інспектором шкіл в Острозькому повіті. Є підстави твердити, що за кн. Максиміліана Нетішин як фільварок набув чималого піднесення. В 1813 р. село і всі його землі перенесено на географічно-статистичну карту (її копія експонується в нашому музеї). В селі був млин або навіть кілька: в документах згадуються нетішинські млини. Знаємо імена тогочасних мірошників: «Кирило, старший мельник» та «Грицько, Кирилів син», писар млина звався Тадеуш Дидзинський. З місцевих урядників під 1806 роком згадується нетішинець, сотник Я. Новак.
Рів у Кривинському парку. Сучасний вигляд. Фото Т. Вихованця.
Останній представник династії кривинських Яблоновських — Владислав (1818-1875), син кн. Максиміліана. Сучасниками характеризувався, як людина високошляхетна, щирість якої межувала з марнотратством. Родинні багатства кн. Владислав, м’яко кажучи, пускав за вітром. Тож батько його дружини, граф Бенедикт Тишкевич з Червоного Двору (Литва), рятуючи володіння родинного домену, викупив Плужненський і Гульський маєткові комплекси і записав їх на ім’я доньки Людгарди. Це було в 1852 р. Пройшло чотири роки, і Яблоновські все-таки через борги втратили Кривинський маєток з навколишніми селами — 7 лютого 1856 р. їх придбала графиня Наталія Павлівна Зубова. А родина Яблоновських вибралася в родинне Плужне, де збудувала собі двоповерховий палац. Дружина надовго пережила свого чоловіка і померла в 1904 р. Так закінчилась епоха кривинських кн. Яблоновських. Подружжя на старість було безпотомне, відтак Плужне перейшло до родичів Тишкевичів. Палац згорів у 1919 р.
Рів у Кривинському парку. Сучасний вигляд. Фото Т. Вихованця.
Ось деякі штрихи до колективного портрету династії Яблоновських, під опікою яких знаходилося чимало сіл Острозького повіту. Залишається сказати при нагоді кілька слів про походження цих наших славних панів-князів, про їх родове коріння.
Василь Вихованець, науковий співробітник Нетішинського міського краєзнавчого музею
