Інна П’янковська з того покоління, яке заохочували бути «як усі». Проте в сучасному світі соцмереж це навряд чи можна вважати чеснотою. Особливо, коли йдеться про фахівця, який працює онлайн, будує свій бренд і використовує Інстаграм для демонстрації своїх методик, вмінь та навичок. Її шлях: з кандидатки педагогічних наук – у блогерки, з університетської аудиторії – до онлайн-викладання.
Шлях змін
Інна П’янковська розпочала свою викладацьку кар’єру, коли навчалася на 5 курсі факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія». З тих пір 16 років викладала там англійську мову. Захистивши дисертацію, старша викладачка Інна В’ячеславівна стала ще й кандидаткою педагогічних наук. Шість років обіймала посаду заступниці декана факультету. І раптом...
«Як не дивно, але розпочалося все з бажання правильно харчуватися», – відразу дивує Інна історією своїх метаморфоз.
Попри те, що їй дуже подобалася робота в національному університеті, назріла потреба змін. Шалений ритм життя, постійна зайнятість, стреси позначилися на самопочутті.
Відтак з 50 розміру одягу жінка схудла до 46-го.
Зацікавившись блогерством, Інна вирішила розповідати про те, що знала найкраще - англійську. Для цього вона завела власний блог english_vocabulady в Інстаграмі, де мотивувала своїх підписників до вивчення іноземної мови. Зараз в Інни понад півтори тисячі підписників. Це колеги, яким цікавий її досвід, та всі, хто працює над своєю англійською.
Після відкриття блогу її вже було не спинити. Душа прагнула змін.
Викладати мову онлайн довелося вчитися навіть кандидатці наук
Зважитися викладати онлайн з дому непросто. «У мене з дитинства було переконання, що державна служба – це справжня робота, а поза нею – це так, несерйозно», – пригадує Інна.
Її думка змінилася на одному з тренінгів львів'янки Мар’яни Лісовської, засновниці мовної онлайн-школи. Саме там Інна П`янковська побачила, що робота викладача може проходити за різними сценаріями, серед яких і онлайн-викладання для дорослих.
«Зважитися на таке було страшно, але відповідальність і свобода – це якраз ті два крила, які допомагають нам злетіти», – розповідає жінка.
Та для втілення власної мрії довелося вчитися навіть кандидатці наук. Спочатку на професійні тренінги витрачала понад 7 тисяч гривень на місяць, зокрема вивчала мовний коучинг, андрагогіку (викладання для дорослих). Зараз на ці потреби витрачає близько трьох тисяч гривень на місяць.
Її викладання в мережі розпочалося з роботи в мовній онлайн-школі для ІТ-фахівців (айтішників). Згодом, зацікавившись її блогом, по знання до неї звернулися й інші. З власного досвіду жінка зрозуміла, що викладання онлайн може приносити дохід не менший, ніж державна служба.
Робоче місце – вдома за комп’ютером
Інна має досвід викладання для людей від 5 до 65. Зараз працює здебільшого зі студентами віком від 25 до 45 років. Це викладачі англійської мови, які хочуть покращити свій рівень англійської, айтішники, рекрутери, топ-менеджери, домогосподарки та навіть одна олімпійська чемпіонка. У кожного з них свої цілі – пройти співбесіду, отримати підвищення на посаді, скласти тести на рівень володіння мови, зрештою – підвищити самооцінку.
Нині її навантаження складає 2-3 онлайн-уроки в день. Робоче місце – за персональним комп’ютером. Заняття проходить через Skype або Zoom. Письмові завдання виконують на Google Диску, який слугує своєрідною інтерактивною дошкою. За потреби – використовує опцію демонстрації екрану, онлайн-сервіс флешкарток Quizlet.
«Проте моя взаємодія зі студентами не обмежується лише уроками, практикую комунікацію через мобільні застосунки, – пояснює викладачка. – Бо англійська – це не про граматику і списки слів. Це про інструмент досягнення мрій, реалізації потенціалу і прокачки особистості».
Цікаво, що серед дорослих онлайн-студентів нетішинки є жителі шести країн, зокрема України, Білорусі, Ізраїлю, Туреччини і Данії.
Були серед них і нетішинці. І, хоча учні і викладачі були в кроковій доступності один від одного, – всіх влаштовував онлайн-формат уроків.
Можна припустити, що навчання в мережі обирають люди з маленьких містечок. Та насправді це не так. Просто увесь світ нині перейшов в онлайн. Карантин лише пришвидшив тенденцію.
Під час карантину зросла кількість охочих вивчати мову онлайн
«Карантин суттєво не вплинув на мою роботу. Кілька студентів відмовилося від занять, оскільки карантин погіршив їхнє фінансове становище. Проте через місяць карантину, коли ситуація стабілізувалася і працівники офісів перейшли на дистанційну роботу, додалися ще й нові охочі до онлайн-знань», – пояснює викладачка.
Сама ж вона використала карантин для втілення своїх планів. Інна запустила (знову ж таки онлайн) «Talking Teachers Club» – мовний клуб для викладачів англійської мови, які прагнуть покращити свої знання, обмінятися досвідом та вдосконалити свої навички. За час карантину нетішинка провела три курси таких мовних клубів. Вони мали попит серед колег.
Кому це мову вивчити «не дано»?
Інна П`янковська має власну думку стосовно людей, яким «не дано» вивчати мови, або «мови даються важко». Такі люди, вважає вона, не мають достатньої мотивації або просто бояться нових можливостей.
А людина не завжди внутрішньо готова до відповідальності, їй страшно. Наприклад, студентка вже рік живе у Великій Британії, а мови – не знає. А причина в тому, що немає потреби, адже дівчина мешкає у російськомовному середовищі.
«Кожен дорослий учень, – додає викладачка, – приносить у навчання свою валізу з досвідом. В цій валізі є чудові речі – мотивація, цілеспрямованість, працелюбність. Але є і такі, які перешкоджають навчанню, – негативні установки, страхи, родом з дитинства, і завищені очікування до себе. Різні історії, різні валізи. Суть одна – ми носимо в собі ключі і до успіху, і до поразки. Вибір залежить від нас».
Викладачка Інна П`янковська наголошує, іноземну мову можна вивчити самостійно. Тим паче, що для цього є безліч відкритих ресурсів. Проте це, на її думку, займе дещо більше часу, ніж з викладачем. Головне тут самоконтроль та постійна перевірка знань.
